Крейн Марко Григорович
КРЕЙН Марко Григорович (21. 03(03. 04). 1907, Київ — 17. 10. 1989, Одеса) — математик. Брат С. Крейна. Доктор фізико-математичних наук (1939, без захисту дис.), професор (1934), член-кореспондент АН УРСР (1939). Держ. премiя УРСР у галузі н. і т. (1987). Премiя iм. М. Крилова АН УРСР (1979). Займався самоосвітою, вiдвiдував семiнари Б. Делоне та Д. Ґраве. 1929 закін. аспірантуру під керівництвом М. Чоботарьова в Одес. ІНО. Відтоді працював у ВНЗах Одеси: доцент Енергет. інституту (до 1933) та Інституту інж. водного транспорту (1930–31); у 1934–41 — засн. і завідувач кафедри теорії функцій, 1946–47 — завідувач кафедри матем. аналізу Університету; водночас — професор кафедри теор. механіки Інституту інж. мор. флоту (1944–54) та Інж.-буд. інституту (1954–78). Також співпрацював з НДІ математики Харків. університету (1934–40) і очолював вiдділ. алгебри та функціон. аналiзу Інституту математики АН УРСР (Київ, 1940–41, 1944–51). У 1941–44 — у евакуації в м. Куйбишев (нині Самара, РФ): професор кафедри математики Пед. інституту, від 1942 — завідувач кафедри теор. механіки Індустр. інституту. Від 1978 — старший науковий співробітник-консультант Фіз.-хім. інституту АН УРСР (Одеса). К. — засн. вітчизн. школи функціон. аналізу. Його досягнення у теорiї нормов. просторiв з конусом та опуклих множин у них стали основополож. в геометрiї банах. просторiв, а розроблені ним теорія розширень симетр. операторів у гілберт. просторі та теорія цілих операторів і операторів у просторах з індефініт. метрикою — новими розділами сучас. матем. аналізу. Спільно з Ф. Гантмахером розробив теорію осциляц. матриць і ядер. Вiдомi також результати К. у конструктив. теорії функцiй, у теоріях топол. груп, iнтеграл. рiвнянь, стiйкостi розв’язкiв канон. систем, несамоспряж. операторів, обернених задачах спектрал. аналiзу i теорiї розсiяння. До 80-, 90- і 100-річ К. відбувалися міжнар. наук. конф. у США й Україні; на будинку в Одесі, де він жив, і на фасаді Одес. університету встановлено мемор. дошки. 2007 НАНУ заснувала премію ім. К.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Метод симметрических и эрмитовых форм в теории отделения корней алгебраических уравнений. Х., 1936; Осцилляционные матрицы и ядра и малые колебания механических систем. Москва; Ленинград, 1950; Введение в теорию линейных несамосопряженных операторов в гильбертовом пространстве. Москва, 1965; Теория вольтерровых операторов в гильбертовом пространстве и ее приложения. Москва, 1967; Устойчивость решений дифференциальных уравнений в банаховых пространствах. Москва, 1970; Проблема моментов Маркова и экстремальные задачи. Москва, 1973; Introduction to the Theory of Linear Nonselfadjoint Operators. 4-th print. Providence, 1988 (усі — співавт.).
Завантажити статтю
Людина 
