Державотворення
ДЕРЖАВОТВО́РЕННЯ — історичний процес будівництва держави, створення і розвитку її правових, політичних, економічних, ідеологічних, військових, фінансових та інших інститутів, забезпечення їх функціонування. У кожній країні Д. має свої особливості й традиції. У новій та новіт. історії України цей процес, започ. у 17 ст. Б. Хмельницьким, відроджено у часи Визвольних змагань 1917–21. У рад. період укр. Д. знач. мірою мало формал. характер. Українізація держ. і сусп. життя в УРСР, яку рад. влада практикувала у 1920–30-х рр., закінчилася переслідуванням національно свідомих українців. У 1930–50-х рр. ідеї та традиції укр. Д. продовжені у ході нац.-визв. боротьби на зх.-укр. землях; у 1960–80-х рр. — рухом дисидентів-шістдесятників тощо. Сучасне укр. Д. відроджене 1990–91 з прийняттям Декларації про державний суверенітет України й Акта проголошення незалежності України. Приймаючи Конституцію України 1996, що стала політико-правовою базою Д., втіленням укр. нац. ідеї, ВР спиралася на багатовікову історію укр. Д., починаючи з Київ. Русі. Сучасне укр. Д. засн. на теоріях демократ., соц., правової держави та політ. модернізації укр. суспільства. Воно спрямоване на забезпечення та захист прав і свобод громадян, реформування демократ. інститутів, інтеграцію України в європ. структури.
Рекомендована література
- Грушевський М. На порозі нової України: гадки і мрії. 1991;
- Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Мат. наук.-практ. конф. 22–23 листоп. 1996 р. 1997;
- Оніщук М. В. Проблеми державотворення та правотворення в незалежній Україні: Статті, інтерв’ю. 2007 (усі — Київ).
Завантажити статтю
