Голувко Тадеуш-Людвік
ГОЛУ́ВКО Тадеуш-Людвік (Hołówko Tadeusz Ludwik; 17. 09. 1889, м. Семипалатинськ, нині Казахстан — 29. 08. 1931, м. Трускавець, нині Львів. обл.) — польський державний діяч. Від 1909 навч. у С.-Петербур. університеті. На поч. 1-ї світової війни виїхав до Варшави. Соратник і послідовник Ю. Пілсудського, один із кер. Польс. військ. організації. Очолював Інститут дослідження нац. справ у Варшаві (від 1925), Сх. відділ МЗС Польщі (від 1927). Після обрання до сейму 1930 залишив роботу в МЗС. Брав участь у формуванні держ. політики щодо нац. меншин у Польщі, зокрема виступав за надання українцям територ. автономії в межах Польс. держави. Прихильник укр.-польс. зближення, підтримував укр. політ. еміграцію. Вбитий чл. ОУН за звинуваченням у духовному роззброєнні укр. суспільства. Автор кн. «Kwestia narodowościowa w Polsce» (1922), «Przez dwa fronty. Ze wspomnień emisariusza politycznego z 1918 r.» (1931; обидві — Варшава).
Рекомендована література
- I. Werschler. Z dziejów obozu belwederskiego: Tadeusz Hołówko, życie i działalność. Warszawa, 1984;
- Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Л., 2002.
Завантажити статтю
Людина 