Крайниченко Володимир Гаврилович
КРАЙНИЧЕ́НКО Володимир Гаврилович (06. 08. 1925, с. Верхнє, нині у складі м. Лисичанськ Луган. обл. — 02. 05. 1964, Харків) — режисер, актор, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Харків. театр. інститут (1952; викл. М. Крушельницький), де й викладав 1957–64 актор. і режисер. майстерність. Водночас від 1952 — у Харків. укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка: від 1963 — гол. реж. Зняв фільм «Мандрівка в молодість» (у співавт., 1957). Працював у всіх сценіч. жанрах, розвивав реаліст., зокрема нар.-героїчні традиції укр. нац. театру. Реж. манері К. притаманні самобутність, тонкий психологізм, масштабність, яскрава театральність, філос. значущість, поетичність; його вистави були наповнені щирістю почуттів, пориванням до прекрасного. Проводив репетиції в імпровізац. спосіб. У ролях виявляв гостру характерність у поєднанні з пластич. багатством і глибиною думки.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Василь Плахотня («Тиха українська ніч» Є. Купченка), Міліціонер («День народження» М. Печенізького), Іван Грамофонов («Мій друг» М. Погодіна).
- Основні вистави
- «Лимерівна» (1952, роль Карпа), «Повія» (1952, 1954, роль Довбні) Панаса Мирного, «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1953), «Перша весна» Галини Ніколаєвої (1955), «Коли цвіте акація» М. Винникова (1957), «В шуканні радості» В. Розова (1958), «Кров людська — не водиця» за М. Стельмахом (1959), «Дуенья» Р. Шерідана (1960), «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1961), «Щедрий вечір» В. Блажека, «Страшніше ворога» Д. Аля, Л. Ракова (обидві — 1962), «Двоє на гойдалках» В. Ґібсона (1963), «Марина» М. Зарудного (1964).
Завантажити статтю
Людина 
