Волинський Кость Петрович
ВОЛИ́НСЬКИЙ Кость Петрович (27. 01. 1922, с. Плоске, нині Бровар. р-ну Київ. обл. — 19. 12. 2007, Київ) — літературознавець, письменник. Син П. Волинського. Учасник 2-ї світової війни. Кандидат філологічних наук (1965). Закін. Київський університет (1954). Відтоді працював у ред. «Літ. газети»; 1960–83 — науковий співробітник Інституту літ-ри АН УРСР. Осн. зацікавлення В. зосередж. на проблемі людини, гуманіст. спрямування літ-ри; приділяє значну увагу питанням художності, професій. майстерності письменників, розкриттю своєрідності видатних художників слова сучас. укр. літ-ри. Автор літ. портрета О. Довженка (у кн. «Історія української радянської літератури», К., 1964), розвідок про Ірину Вільде, Григорія Тютюнника, О. Гончара, І. Сенченка, Н. Забілу. За складних для літ. розвитку сусп. умов В. сприяв появі заборон. творів («Україна в огні» О. Довженка, «Чотири шаблі» Ю. Яновського), намагався сказати слово на захист Б. Антоненка-Давидовича, Б. Харчука, І. Чендея, В. Земляка.
Додаткові відомості
- Основні праці
- В пошуках героя. 1964; Людина і майбутнє. 1969; Із секретів майстерності. 1973; На рубежах сучасності. 1977; Єднання і розквіт братніх літератур. 1977; Літературне сьогодення. 1982; Яр Славутич. 1994 (усі — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
