Галицька битва

ГА́ЛИЦЬКА БИ́ТВА — стратегічна наступальна операція, проведена 5(18) серпня — 8(21) вересня 1914 у ході 1-ї світової війни військами російського Південно-Західного фронту (командувач — генерал М. Іванов). Метою Г. б. був розгром австро-угорських військ та оволодіння Галичиною. На фронті від Вісли до Румунії (понад 400 км) російським військам 3, 4, 5 і 8-ї армій (70 дивізій) протистояли 2, 3 і 4-а австро-угорські армії (56 дивізій). На початок операції поблизу міст Краснік і Томашув-Любельскі (нині обидва — Польща) російські війська північного крила фронту зазнали поразки й відступили до Любліна. Водночас головні сили — армії генералів М. Рузського та О. Брусилова — здійснили Галицько-Львівську операцію, розгромили поблизу міст Золочів і Перемишляни (нині обидва — Львівська обл.) армію генерала Р. фон Брудермана і, розвиваючи успіх, завдали поразки військам генерала Е. Бьойм-Ермоллі. У подальшому росіяни зайняли Львів, вийшли на р. Сян і карпатські перевали, оточили фортецю Перемишль. Втрати австро-угорської армії склали 336 тис. вбитими і 120 тис. полоненими, російської армії — 277 тис. вбитими і полоненими. У результаті операції були зайняті Галичина і Буковина, з яких утворено генерал-губернаторство на чолі з Г. Бобринським. Російська адміністрація одразу розгорнула наступ на українські інституції, зокрема УГКЦ, здійснювала масові депортації місцевого населення в Росію.

Завантажити статтю