Горак Роман Дмитрович

ГОР́АК Роман Дмитрович (17. 01. 1942, м. Городок Львів. обл.) — прозаїк, літературознавець. Чоловік Н.-Л. Горак. Канд. хім. н. (1971). Член НСПУ (1988). Закін. Львівський університет (1964). Працював у Борислав. НДІ орган. хімії; в Укр. НДІ поліграф. промисловості; на львів. заводі «Хімреактив»; у Львів. мед. інституті. Від 1992 — директор Львів. літ.-мемор. музею І. Франка. У докум. повістях «Жінка, яка йшла поруч» («Жовтень», 1980, № 11), «Я є мужик, пролог, не епілог» («Київ», 1985, № 9), романі-есе «Задля празника» («Жовтень», 1984, № 11–12), повісті-есе «Тричі мені являлася любов» (К., 1983; 1987) Г., використавши нові архівні матеріали, розповів про життєвий шлях І. Франка, його родовід, оточення. Автор романів-есе: «У сутінках» (К., 1989), «Лесь Мартович» (К., 1990), «Микола Устиянович» (Л., 1994; співавт.), істор.-краєзнав. нарису «Городок» (Л., 1995), повістей-есе «Одна з тисячі безіменних» (1993), «Легенди Нагуєвич», «Целіна родом з Трускавця», «Марія, мати Франкова» (усі — 1994), «Месник Макомацький» (1996), «Нащадки Івана Франка» (1997), «Стефан Ковалів» (1998; усі — Трускавець), «Меценат — бідняк» (1994), досліджень «Іван Франко» (у 5-ти кн.; 2000–05), «Іван Франко та Жовківщина» (2004), «Загублені на Журавенщині» (2005; усі — Львів). Упорядник книг: «Мазепа» Б. Лепкого (Л., 1991; К., 1992), «Осаул Підкови» (Л., 1990) та «Запорожські скитальці» (К., 1993) В. Будзиновського, «Сумний Христос» О. Дучимінської (Л., 1992), «Таку вже Бог долю судив» М. Рошкевич (Л., 1993). Автор сценаріїв театр. вистав: «Притча про Тебе» (1997), «Картка любові» (2002; обидві — Львів. нац. театр ім. М. Заньковецької); д/ф: «Адреси пам’яті І. Франка у Львові» (10 сер., 1997), «Іван Франко в Дрогобичі» (4 сер., 1998), «Рідне село» (1999; усі фільми знято на Львів. телебаченні, реж. В. Робочек), «Просто белетрист: Про М. Коцюбинського» (2000, Вінн. телебачення, реж. Л. Філонов); а також програм на Львів. радіо — «Великі голоси Львівської опери» (2001–04).

Завантажити статтю