Грицай Олена Йосипівна

ГРИЦА́Й Олена Йосипівна (псевд.: Елена Гриц, Елена Г-й; 1856, с. Вацевичі, нині Залужани Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 21. 02. 1914, м. Перемишль, нині Польща) — поетеса. Мати О. Грицая. Під впливом нар. пісень почала писати вірші. Дебютувала у львів. ж. «Зоря» (1885, цикл. «На могилі мужа»), опублікувала в альманасі «Перший вінок» (Л., 1887) вірш «Восени». Друкувалася також у дит. ж. «Дзвінок» (поч. 1890-х рр.). Лірика Г. позначена настроями смутку і журливої задуми; для її поетики характерне наслідування образності нар. пісень. Крит. зауваження І. Франка сприяли посиленню громадян. мотивів у творчості Г.: вірші «Весною» («Зоря», 1888, № 15; присвяч. пам’яті Ю. Федьковича), «Наша мати» («Дзвінок», 1890, ч. 16). Була діяльною учасницею культ.-осв. жін. руху 1880–90-х рр. у Галичині, організатором літ. вечорів Т. Шевченка та І. Франка.

Завантажити статтю