Бобров Володимир Олексійович

БОБРО́В Володимир Олексійович (08. 01. 1943, Запоріжжя — 24. 08. 2014, Київ) — лікар-кардіолог. Чоловік Валентини, батько Олени Бобрових. Доктор медичних наук (1980), професор (1982), член-кореспондент НАНУ (1991), член-кореспондент АМНУ (1993). Премія ім. М. Стражеска (1994). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Закін. Дніпроп. мед. інститут (1966). Працював асист., доцент (від 1969) каф. шпитал. терапії Запоріз. мед. інституту (1966–76); завідувач кафедри терапії Запоріз. інституту вдосконалення лікарів (1976–85); від 1985 — завідувач кафедри кардіології Київ. інституту вдосконалення лікарів (нині каф. кардіології та функціон. діагностики Київ. мед. академії післядиплом. освіти). Водночас 1989–98 — директор Київ. НДІ кардіології; гол. терапевт (1985–90) та гол. кардіолог (1990–98) МОЗ України; 1994–95 — Міністр охорони здоров’я України. Досліджував порушення ритму серця. Запропонував концепцію «аритмогенного серця» для кращого розуміння фундам. аспектів патогенезу аритмій і обґрунтування нових підходів до стратегії й тактики їх діагностики та лікування. Вивчав патогенез, діагностику, лікування та профілактику ішемії серця, гіпертонії. Під керівництвом та з участю Б. створено держ. програму з кардіології, до якої входять 5 напрямів з наук. та практ. проблем боротьби з серц.-судин. захворюваннями. Голова президії правління Укр. наук. товариства кардіологів, президент Асоц. кардіологів України, гол. ред. «Українського кардіологічного журналу».

Завантажити статтю