Бронзовий вік

БРО́НЗОВИЙ ВІК — культурно-історичний період в історії людства, коли набули поширення вироби з бронзи (штучний сплав міді з оловом, миш’яком, свинцем тощо). Використовувалися поряд із кам’яними, поступово їх витісняючи. Бронзовий вік прийшов на зміну мідному, оскільки бронза плавиться легше, вироби з неї твердіші й гостріші від мідних. Перші згадки про бронзу — в шумеро-акадській літературі («Гімн богові вогню»). Щонайдавніші вироби з бронзи знайдено в Месопотамії та Південному Ірані (в середині 4 тисячоліття до нашої ери). Потім вони поширилися на терени Малої Азії, Єгипту (наприкінці 4 тисячоліття до нашої ери). У 3 тисячолітті до нашої ери бронзові речі вже виготовляли в Індії та на Півдні Європи, зокрема й на теренах України, а в 2 тисячолітті до нашої ери — на решті теренів Європи та в Китаї. Ще пізніше бронзовий вік фіксується в Африці (1 тисячоліття до нашої ери) та Південній Америці (1 тисячоліття нашої ери). 

Із бронзоливарним виробництвом пов’язані професійна спеціалізація майстрів, виникнення потужних осередків металообробки, гірничо-металургійних центрів і провінцій. Нерівномірність розвитку окремих регіонів за доби бронзи стала ще відчутнішою. У Месопотамії та Єгипті бронзовий вік практично збігався з утворенням первісних держав, цивілізацій. На інших теренах інтенсифікувався розвиток передцивілізаційних та цивілізаційних процесів. У 2 тисячолітті до нашої ери держави формувалися на островах Егейського моря та на Південному Балканському півострові (Крито-Мікенська цивілізація). Серед культур бронзового віку Європи виділяють унетицьку, курганних поховань, полів поховальних урн, лужицьку тощо. 

Бронзовий вік на теренах України поділяють на 3 періоди: 

1. ранній бронзовий вік (30/28–23 ст. до нашої ери), 
2. середній бронзовий вік (23–17 ст. до нашої ери), 
3. пізній бронзовий вік (17–10/9 ст. до нашої ери). 

Перші бронзові вироби потрапили на територію сучасної України з Балкан, Прикарпаття та Кавказу. Розвиток місцевого бронзоливарного виробництва припадає на середній та пізній періоди бронзового віку. На півночі помітна затримка в розвитку культур бронзового віку, порівняно зі степовою смугою. Це зумовлено тим, що упродовж усього періоду бронзового віку в лісостепу великого значення набуває видобуток кременю й виготовлення з нього знарядь (наявність виходів кременю й велика вартість бронзи в цих регіонах). Сировина для плавлення бронзи надходила з Балкано-Карпатського, Північнокавказького та Приуральського регіонів. Розроблялися також місцеві міднорудні родовища Донбасу та Волині. Активна обробка бронзи провадилася населенням степу (ямна, усатівська, кемі-обинська, катакомбна, багатоваликової кераміки, зрубна, сабатинівська та білозерська культури), Прикарпаття (культури шнурової кераміки, комарівська, Ноуа) та Закарпаття (культури Отомань, Фельшесеч-Станове, Гава). Культури Північної України (середньодніпровська, тшинецька, мар’янівська, бондарихінська, білогрудівська, лебедівська) відчували постійну нестачу бронзи. 

Від 12 ст. до нашої ери спостерігається криза бронзоливарного виробництва. В ужиток дедалі більше входять вироби із заліза. У бронзовому віці завершилися процеси 1-го суспільного поділу праці, розвиток орного землеробства, формування й розвиток общинного ремесла, виникнення спеціалізованих майстерень для виготовлення серпів, тесел, використання упряжного коня та колісниць, відокремлення племінної верхівки, парної сім’ї, виникнення великих етнокультурних утворень.

Завантажити статтю