Косигін Олексій Миколайович
КОСИ́ГІН Олексій Миколайович (08(21). 02. 1904, С.-Петербург — 18. 12. 1980, Москва) — радянський і партійний діяч. Двічі Герой Соц. Праці (1964, 1974). Державні нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. текстил. інститут (нині С.-Петербург, 1935). Служив у Червоній армії (1919–21); працював у системі спожив. кооперації (1924–30); від 1930 — на виробництві у Ленінграді, зокрема 1937–38 — директор ф-ки «Жовтнева»; 1938–39 — зав. пром.-транспорт. відділу Ленінгр. обкому ВКП(б) і голова Ленінгр. міськвиконкому; 1939–40 — нарком текстил. промисловості СРСР; 1940–46 — заступник голови РНК СРСР. Водночас у липні 1941 очолив спец. групу інспекторів при Раді з евакуації, під контролем якої з прифронт. зон повністю або частково вивезено понад 1,5 тис. підприємств; у січні–липні 1942 — уповноважений Держ. комітету оборони в Ленінграді (опікувався забезпеченням міста продовольством й евакуацією мирного насел.); 1943–46 — голова РНК РРФСР; 1946–53 — заступник голови РМ СРСР; за сумісн. у лютому–грудні 1948 — міністр фінансів СРСР; 1948–53 — міністр легкої промисловості СРСР; у березні–серпні 1953 — міністр легкої та харчової промисловості СРСР; 1953–54 — міністр пром. товарів широкого вжитку; 1953–56 і 1957–60 — заступник, 1960–64 — 1-й заступник голови, 1964–80 — голова РМ СРСР. Член політбюро ЦК КПРС (1948–52, 1960–80). Депутат ВР СРСР 2–10 скликань. Намагався реформувати економіку СРСР: децентралізувати нар.-госп. планування, підвищити роль інтеграл. показників екон. ефективності (прибуток, рентабельність), збільшити самостійність підприємств. Через провал реформ декілька разів подавав у відставку, що не була прийнята. Прах К. розміщений у Кремлів. стіні на Красній площі.
Рекомендована література
- Підлуцький О. Олексій Косигін: нереалізована альтернатива застою // 25 портретів на тлі епохи. Х., 2012.