Буржуазний націоналізм

БУРЖУА́ЗНИЙ НАЦІОНАЛІ́ЗМ — термін, розроблений марксистсько-ленінськими ідеологами, який мав означати націоналізм як учення у викладі небільшовицьких ідеологів. Історично цей термін прийшов на зміну термінові «буржуа-націоналіст», поширеному в Німеччині та Італії 2-ї чв. 19 ст. Перший складник терміна («буржуазний») був пов’язаний із характеристикою прошаркових інтересів мешканців середньовічних містечок або великих замків чи містечок із замками. Другий складник («націоналізм») — з ученнями про месіанізм моноетнічної держави (витоки простежують від давнього юдаїзму й тези про богообраний народ). У Радянській Україні найчастіше використовували термін «український буржуазний націоналізм», засновником якого оголосили М. Грушевського. Оскільки, на думку більшовиків-ленінців, класові передумови для поширення українського Б. н. із розгромом національно-визвольного руху і національної церкви знищено, то він виявлявся й переважно в антикомуністичній діяльності діаспори та її агентури.

Український Б. н. (іноді в поєднанні з сіонізмом чи з неофашизмом) фігурував як ідеол. виправдання репресій 60–70-х рр. в Україні, а також як обґрунтування боротьби з діаспорою. Теоретичні рекомендації щодо характеристики українського Б. н. та методів боротьби з ним розробляли під проводом КПУ, спецслужб та різних наукових інститутів. Праці цих «бійців ідеологічного фронту» містили як правдиві матеріали з української історії, так і фальсифікати. За радянського режиму як джерела, так і більшість праць у цій галузі мали секретний або напівсекретний характер, особливо якщо йшлося про боротьбу з національною церквою, зарубіжними організаціями тощо. Боротьба з українським Б. н. була одним з основних напрямів ідеологічної роботи КПУ. В Україні історія більшовицької боротьби з українським Б. н. досі не вивчена.

Завантажити статтю