Багатоборство

БАГАТОБО́РСТВО — спортивні змагання з кількох видів фізичних вправ чи видів спорту, обов’язкових для виконання учасниками змагань. Багатоборство практикується у професійному спорті та серед аматорів фізичної культури. За кількістю фізичних вправ, що застосовуються у змаганнях з багатоборства, розрізняють двоборство, триборство, п’ятиборство, десятиборство тощо. Багатоборство поділяють (залежно від змісту) на 2 групи: 

• багатоборства, що складаються з однорідних фізичних вправ, подібних між собою формою виконання (ковзанярські, гімнастичні, гірськолижні тощо), 
• багатоборства, що складаються з різнохарактерних фізичних вправ чи вправ із різних видів спорту (легкоатлетичні, лижне двоборство, сучасне п’ятиборство тощо). 

Розрізняють особисте й командне багатоборство, змагання з яких проводять серед спортсменів і команд-учасниць (з окремих видів спорту чи вправ та з комплексу, що складається з кількох різних видів спорту або фізичних вправ — рухових дій). Результативність у багатоборстві визначають за сумою балів, набраних спортсменами, командами-учасницями в кожному виді вправ програми змагань, та за сумою часу, витраченого на їх виконання. Оцінка виступу спортсменів у всіх видах спортивного багатоборства визначається за спеціальними таблицями, затвердженими в конкретних видах спорту. Переможцем змагань є спортсмен, який набрав найбільшу кількість очок (окрім двоборства та триборства гірського). Серед аматорів фізичної культури змагання з багатоборства проводять в межах регіональних, міських, обласних, національних першостей, у спортивних клубах, колективах фізичної культури, виробничих і сільськогосподарських підприємств, у програму яких входять переважно вправи силового та швидкісно-силового характеру (вправи зі штангою, гантелями, гирями; метання важких предметів тощо), біг і вправи на спритність, рівновагу. Змагання зі спортивного багатоборства відбуваються в багатьох країнах світу за програмою Олімпійських ігор (національні першості, Кубки й чемпіонати континентів і світу, Всесвітні літні та зимові універсіади, континентальні та регіональні спартакіади тощо) та на Олімпійських іграх, де змагаються як за особисті, так і за командні першості. 

Існує чимало видів спортивного багатоборства.

Двоборство гірське (альпійське)  — слалом і швидкісний спуск. Культивується на всіх континентах; змагання проводяться серед чоловіків, жінок та юніорів протягом 2-х днів у довільній послідовності видів. Результати слалому і швидкісного спуску оцінюють за таблицями, найкращий час приймається за 0. Загальну першість в альпійському двоборстві визначає найменша сума очок. У програмі зимових Олімпійських ігор від 1948 першими чемпіонами стали А. Орейс (Франція) у чоловіків та Т. Байзер (Австрія) у жінок.

Триборство гірське  — слалом, слалом-гігант, швидкісний спуск. Змагання проводяться протягом 3–4-х днів за тими ж правилами, що й гір. двоборство.

Лижні перегони — різновид спортивного багатоборства, що передбачає комбіновані естафети серед чоловіків (4 × 10 км) і жінок (4 × 5 км). Учасники змагань долають перші 2 етапи класичним стилем, наступні — ковзаняр. ходами на лижах. Для лижників-гонщиків влаштовують масові старти на трасах 30 км (чоловіки) та 15 км (жінки), які долають стилями, запропонованими організаторами змагань. Від 2002 на міжнародних змаганнях проводяться комбінов. перегони-переслідування (пурсит): для чоловіків — 10 + 10 км, для жінок — 5 + 5 км. У цьому ж році з’явився новий вид перегонів на лижах — дуатлон: для чоловіків на трасах 10 + 10 км, для жінок — 5 + 10 км.

Двоборство лижне  — перегони на лижах і стрибки на лижах із трампліна. Змагання розраховані на 2 дні: 1-й день — стрибки з трампліна 90 м, 2-й — перегони на лижах 15 км (1924– 52 — стрибки з трампліна 60 м і перегони 18 км, 1952–88 — 70 м і 15 км відповідно). У програмі зимових Олімпійських ігор від 1924; першим чемпіоном став Т. Хауґ (Норвегія). Від 1988 проводиться також і командна першість з лижного двоборства — стрибки з трампліна 90 м і естафета 3 × 10 км, першими чемпіонами стали спортсмени команди ФРН (Г.-П. Поль, Г. Шварц, Т. Мюллер). Змагання проводяться також і серед юніорів: для юнаків старшого віку стрибки відбуваються з трампліна до 60 м, для юнаків молодшого віку — 50 м і для хлопчиків — 30 м, довжина лижної траси відповідно 10, 5 і 3 км.

Чотириборство ковзанярське  — швидкісний біг на ковзанах для чоловіків — 500, 1500, 3000, 10 000 м, а також мале багатоборство: 500, 1500, 3000, 5000 м; для жінок — 500, 1000, 1500, 3000 м. Змагання тривають протягом 2-х днів. Найменша сума очок визначає переможця.

Триборство легкоатлетичне  — біг, штовхання ядра, стрибки у висоту з розбігу. Біг для чоловіків і жінок — на 100 м, для юніорів — на 60 м. Змагання проводяться протягом одного дня у зазначеній послідовності.

П’ятиборство легкоатлетичне  — серед чоловіків: стрибки у довжину з місця, метання диска (грецький стиль), біг на 192 м, метання списа, греко-римська боротьба; серед жінок: біг на 80 м з бар’єрами, штовхання ядра, стрибки у висоту й довжину з розбігу, біг на 200 м. Уперше змагання з п’ятиборства проведено 1906 на Іграх позачергової Олімпіади в Афінах. Серед чоловіків чемпіоном став Я. Мелландер (Швеція). Від 1920 на Олімпійських іграх програма для чоловіків передбачає стрибки у довжину, метання списа і диска, біг на 200 та 1500 м; першим чемпіоном став Е. Рейно (Фінляндія). Змагання серед жінок на Олімпійських іграх проводяться від 1964, першою чемпіонкою стала І. Пресс (СРСР). Змагання з п’ятиборства серед чоловіків та юнаків проводяться протягом одного дня у такій послідовності: стрибки у довжину з розбігу, метання списа, біг на 200 м, метання диска, біг на 1500 м; серед жінок та дівчат — протягом 2-х днів: 1-й день — біг на 80 м з бар’єрами, штовхання ядра, стрибки у висоту з розбігу, 2-й — стрибки у довжину з розбігу, біг на 200 м.

Шестиборство легкоатлетичне  — біг на 100 м, стрибки у довжину й висоту з розбігу, біг на 800 м, метання диска, штовхання ядра. Змагання проводяться серед юнаків молодшого віку протягом 2-х днів: 1-й день — біг на 100 м, штовхання ядра, стрибки у висоту, 2-й — стрибки у довжину, метання диска, біг на 800 м.

Семиборство легкоатлетичне  — біг на 80 м з бар’єрами, стрибки у висоту, біг на 200 м, стрибки у довжину з розбігу, метання списа, біг на 800 м. Змагання проводяться серед жінок, у програмі Олімпійських ігор від 1984 першою чемпіонкою стала Г. Нанн (Австралія). В Україні змагання з семиборства почали проводити від 70-х рр. 20 ст.

Десятиборство легкоатлетичне  — біг на 100 ярдів, штовхання ядра, стрибки у висоту, ходьба на 800 ярдів, метання молота, стрибки з жердиною, біг на 120 ярдів з бар’єрами, метання ваги 56 фунтів, стрибки у довжину з розбігу, біг на 1-у милю. Вперше проведено 1904 на Іграх 3-ї Олімпіади у м. Сент-Луїс (США), першим чемпіоном став Т. Кайлі (Ірландія). У змаганнях беруть участь чоловіки та юнаки старшого віку. Сучасне десятиборство охоплює біг на 100, 400, 1500 м, на 110 м з бар’єрами, стрибки у довжину та висоту, стрибки з жердиною, штовхання ядра, метання диска, списа. За цією програмою змагання уперше відбулися 1912 на Іграх 5-ї Олімпіади у Стокгольмі (Швеція), де переміг Дж. Торк (США). Змагання з десятиборства проводяться протягом 2-х днів: 1-й день — біг на 100 м, стрибки у довжину з розбігу, штовхання ядра, стрибки у висоту з розбігу, біг на 400 м, 2-й — біг на 110 м з бар’єрами, метання диска, стрибки з жердиною, метання списа, біг на 1500 м.

Командний біг  — вид легкоатлетичного спортивного багатоборства. Уперше проведено на Іграх 2-ї Олімпіади (Париж, 1900); переможцем у команд. бігу на 5000 м стала команда Великої Британії.

Культивується спортивне багатоборство у плаванні — комплексне плавання (на дистанціях 200 і 400 м, відповідно по 50 чи 100 м батерфляєм, на спині, брасом і вільним стилем) і комбіновані естафети 4 × 100 м (на спині, брасом, батерфляєм і вільним стилем). Змагання проводяться для чоловіків і жінок. Комплексне плавання на дистанції 400 м у програмі Олімпійських ігор від 1964, першими олімп. чемпіонами стали спортсмени США: у чоловіків Р. Рот, у жінок Д. де Варона. Комбіновані естафети 4 × 100 м уперше проведено для чоловіків на Іграх 17-ї Олімпіади (Рим, 1960), а для жінок — на Іграх 18-ї Олімпіади (Токіо, 1964); першими олімп. чемпіонами були спортсмени команди США. На 17-й Олімпіаді у складі команди СРСР, яка посіла 5-е м., в естафеті виступав укр. спортсмен Л. Барблер, а на 18-й Олімпіаді бронз. медаль отримала укр. спортсменка Т. Дев’ятова. На Іграх 19-ї Олімпіади (Мехіко, 1968) бронз. медалі в естафеті також отримали укр. плавці Ю. Громак та В. Немшилов. На Іграх 22-ї (Москва, 1980) та 25-ї (Барселона, 1992) Олімпіад срібні медалі, відповідно, отримали С. Красюк та П. Хникін. На Олімпіаді в Барселоні українки О. Кравченко та О. Шубіна здобули бронз. медалі.

Двоборство класичне у важкій атлетиці  — ривок і поштовх штанги двома руками. Змагання на Олімпійських іграх проводяться від 1976 серед чоловіків і від 1998 серед жінок. Особиста першість розігрується від 1998: серед чоловіків у 8-ми вагових категоріях (до 56, 62, 69, 77, 85, 94, 105 і понад 105 кг), серед жінок у 7-ми вагових категоріях (до 48, 53, 58, 63, 69, 75 і понад 75 кг). В Україні змагання з двоборства проводяться від 60-х рр. 20 ст.

Триборство класичне у важкій атлетиці  — вижимання, ривок, поштовх штанги двома руками. У програмі Олімпійських ігор у 1972–76. Оцінка особистої і команд. першості виводиться за кількістю набраних очок і сумою кілограмів, піднятих учасниками змагань.

П’ятиборство класичне у важкій атлетиці  — вижимання, ривок, поштовх штанги двома руками та ривок і поштовх однією рукою. В Україні п’ятиборство культивується від 20-х рр. 20 ст. Змагання проводяться у колективах фізичної культури, спортклубах спорт. товариств і відомств, на першість міського, обл. і нац. масштабів. Здобутки спортсменів оцінюються, як і в триборстві класичному.

Легкоатлетичний тріатлон — стрибки у довжину з розбігу, штовхання ядра, біг на 100 ярдів. У програмі Олімпійських ігор від 1904 першим олімп. чемпіоном став М. Еммеріч (США). Культивується в країнах Європи, Азії й Америки.

Сучасне триборство  — стрільба (з пістолета чи малокаліберної гвинтівки), плавання (300 м вільним стилем), біг (легкоатлетичний крос по перетятій місцевості на дистанцію 4 км). В Україні цей вид багатоборства культивується від 1955.

Триборство кінне  — змагання з манежної їзди, польові випробування і подолання перешкод на коні. Змагання проходять протягом 3-х днів у вказаній послідовності по одному виду щодня. Проводяться першості Європи, нац. першості та великі міжнар. турніри. У програмі Олімпійських ігор від 1912, першими олімп. чемпіонами стали в особистій першості — А. Нордландер (Швеція), в команд. заліку — спортсмени команди Швеції (А. Нордландер, Н. Адлеркройц, Е. Каспарссон). У сучасній програмі Олімпійських ігор розігруються особисті та командні першості серед чоловіків і жінок. У змаганнях з манежної їзди вершникові й коню необхідно виконати різні вправи (елементи), оцінювані суддями за 10-бальною шкалою. Командну першість визначають за сумою балів 3-х найкращих учасників команди з чотирьох, особиста — за сумою позитив. балів 3-х змагань. У подоланні перешкод кожен учасник повинен подолати маршрут, який має 12–15 перешкод заввишки до 160 см, розташований на конкурному полі. Результат оцінюється у штрафних очках, які нараховують за руйнування перешкод, непокору коня, падіння, перевищення часу проходження маршруту. Польові випробування передбачають проходження відрізків А і С — дороги й стежки, В — стипль-чезу, Д — кросу. У зимовий період у закритих манежах проводять змагання з кінного двоборства (манежна їзда та подолання перешкод). Умови й оцінки змагань такі ж, як і в триборстві.

Сучасне п’ятиборство  — верхова їзда з подоланням штучних перешкод, фехтування, стрільба з пневматичного пістолета (20 пострілів), плавання (200 м вільним стилем) і легкоатлетичний крос по перетятій місцевості на дистанцію 3 км. У програмі Олімпійських ігор від 1912 під назвою «офіцерське п’ятиборство». Змагання проводилися протягом 5-ти днів за такою програмою: 1-й день — кінний крос на дистанції 2500– 5000 м зі штучними перешкодами з розрахунку 5–6 перешкод на 1 км; 2-й день — фехтування на електрошпагах; 3-й день — стрільба з пістолета на відстані 25 м по обертовій мішені з багатозарядного пістолета й револьвера (4 серії по 5 пострілів); 4-й день — плавання вільним стилем на 200 м; 5-й день — легкоатлетичний крос на 3 км. Першим олімпійським чемпіоном став Ґ. Ліллієхойок (Швеція). Сучасна олімпійська програма дещо змінилася: дистанція у верховій їзді з подоланням перешкод («Конкур») зменшилася до 600 м, спортсмен повинен виступати на незнайомому коні, якого визначають жеребкуванням, прицільну стрільбу виконують із пневматичного пістолета по нерухомій круглій мішені на відстані 10 м. Змагання проводять протягом одного дня, послідовність видів довільна, проте мають закінчуватися бігом чи верховою їздою. Найкращі результати й рекорди в сучасному п’ятиборстві не реєструються.

Багатоборство зі стрільби кульової  — стрільба з нарізної зброї (гвинтівки чи пістолета) по нерухомих чи рухомих мішенях. Стрільба з малокаліберної гвинтівки (відстань 50 м) виконується з 3-х положень — «лежачи», «з коліна» та «стоячи»; чоловіки — 120 пострілів (3 × 40), жінки — 60 пострілів (3 × 20). Стрільба із пневматичної гвинтівки виконується по рухомих мішенях (відстань 10 м): 30 пострілів по цілях, що повільно рухаються (5 сек на постріл), та 30 — що швидко рухаються (2,5 сек на постріл). Стрільба з малокаліберного пістолета (чоловіки — відстань 50 м, жінки — 25 м): 30 пострілів по нерухомих цілях і 30 — по цілях, що з’являються на 3 сек; швидкісна стрільба з пістолета (чоловіки, відстань 25 м) — 60 пострілів серіями по 5 пострілів у різних часових режимах (8, 6 або 4 сек). Особиста й командна першості зі стрільби кульової вперше відбулися на Іграх 2-ї Олімпіади (Париж, 1900) серед чоловіків, де переможцями стали спортсмени зі Швейцарії. Жінки вперше взяли участь у змаганнях на Іграх 23-ї Олімпіади (Лос-Анджелес, 1984), де перемогла спортсменка з Китаю Ву Ксяоксянг.

Одним із видів спортивного багатоборства є також стрільба з лука. Змагання проводять серед чоловіків та жінок (1904, 1908 і від 1972 — особисті). Від 1988 на Олімпійських іграх розігрують командну першість зі стрільби з лука: після кваліфікаційного кола (144 постріли, по 36 на кожній дистанції: у чоловіків — 90, 70, 50, 30 м, у жінок — 70, 60, 50, 30 м) визначають дуельні пари між 32 спортсменами й 16 командами по 3 особи в кожній. В особистих змаганнях випускають 12 стріл на дистанції 70 м, у командному — 9. За особистими результатами формують дуельні пари: спортсмени з найбільшою сумою очок потрапляють у пару з учасником із найменшою сумою, 2-й результат — із учасником з передостаннім результатом і т. д. За таким самим принципом формують пари і в командних змаганнях. В Україні цей вид спорту культивується від серед. 20 ст.

Серед спортивного багатоборства розповсюджені також змагання з гімнастичних багатоборств. Переможців визначають за найбільшою сумою балів, набраних за виконання вправ програми змагань. Гімнастичне дванадцятиборство  — вправи на брусах, кільцях, поперечині, коні, вільні вправи, опор. стрибок, лазіння по канату, стрибки у довжину та з жердиною, комбіновані стрибки у висоту і довжину, підняття каменя вагою 50 кг. Особиста першість із цього виду багатоборства проводилася на Іграх 2-ї Олімпіади (Париж, 1900), де чемпіоном став Ґ. Сандра (Франція). Командна першість із гімнастичного шестиборства (поперечина, бруси, опор. стрибок, стрибок через коня впоперек, штовхання ядра, біг на 100 ярдів) відбулася на Іграх 3-ї Олімпіади (Сент-Луїс, 1904), де переможцями стали спортсмени команди з Філадельфії (США). В особистій першості з гімнастичного триборства (біг на 100 ярдів, стрибки у довжину, штовхання ядра) на 3-й Олімпіаді (1904) перемогу здобув М. Еммерич (США). На Іграх позачергової Олімпіади (Афіни, 1906) в особистій першості з гімнастичного п’ятиборства (поперечина, бруси, опорний стрибок, кільця, комбінований стрибок через коня уздовж і впоперек) та шестиборства (поперечина, бруси, опор. стрибок, вправи на коні з ручками, кільця, комбінований стрибок через коня) переміг П. Пессе (Франція). На Іграх 4-ї Олімпіади (Лондон, 1908) в особистій першості з гімнастичного багатоборства (поперечина, бруси, кінь, кільця, лазіння по канату) переміг А. Бралья (Італія). Від 1928 у змаганнях з гімнастичного багатоборства на Олімпійських іграх беруть участь жінки (вправи на поперечині, брусах, опор. стрибок, кінь, кільця, а також стрибки у довжину, біг, штовхання ядра), де у команд. першості першими чемпіонками стали спортсменки команди Нідерландів. У сучасній програмі Олімпійських ігор особиста й командна першості, першості в окремих видах гімнастичного багатоборства серед чоловіків проводяться в шести видах (вільні вправи, кінь, кільця, стрибок, бруси, поперечина), серед жінок — у чотирьох (опор. стрибок, бруси різної висоти, гімнастична колода, вільні вправи). На Іграх 15-ї Олімпіади (Гельсинкі, 1952) в особистій першості серед жінок золоту медаль здобула М. Горохівська (Україна), а серед чоловіків — В. Чукарін (Україна), у команд. першості серед жінок перемогу одержали спортсменки команди СРСР — М. Горохівська та Н. Бочарова (Україна), Г. Минайчева, Г. Урбанович, П. Данилова, К. Калинчук (усі — Росія), Г. Шамрай (Узбекистан), М. Джугелі (Грузія). У 90-х рр. 20 ст. широкого розвитку набули багатоборні змагання з художньої гімнастики: особиста першість у багатоборстві (4 вправи з предметами — м’ячем, булавою, скакалкою, стрічкою, обручем) та командна першість у групових вправах (5 спортсменок команди виконують 2 вправи з предметами). 1984 включено в програму Олімпійських ігор особисту першість з художньої гімнастики, першою олімп. чемпіонкою стала Л. Фанґ (Канада). На Олімпійських іграх у Сеулі (1988) укр. гімнастка О. Тимошенко в особистій першості з багатоборства виборола бронзову медаль, а 1992 на Іграх 25-ї Олімпіади у Барселоні — золоту медаль. На Іграх 26-ї Олімпіади (Атланта, 1996) значних успіхів в багатоборстві з художньої гімнастики досягли К. Серебрянська (золота медаль) та О. Вітриченко (бронз. медаль). Командну першість з художньої гімнастики вперше проведено 1992 на Іграх 25-ї Олімпіади, де переможцями стали спортсменки команди Іспанії.

Завантажити статтю