Костенко Василь Семенович
КОСТЕ́НКО Василь Семенович (26. 04. 1912, с. Дернівка Переяслав. пов. Полтав. губ., нині Баришів. р-ну Київ. обл. — 22. 04. 2001, Київ) — комсомольський, партійний і громадський діяч. Батько Наталії та Юрія Костенків. Кандидат історичних наук (1956). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР.
Закін. Комуніст. університет у м. Іркутськ (РФ, 1935), комсомол. відділ. Київ. вищої комуніст. с.-г. школи (1937), ВПШ при ЦК КП(б)У (1950). У 1934–35 перебував на військ. службі; відтоді — на комсомол. роботі, зокрема 1937–39 — зав. сектору культурно-масової роботи, 1939–40 — заступник завідувач відділу кадрів ЦК комсомолу; 1940–42 — інструктор, 1942–43 — в. о. заст. зав. відділу кадрів ЦК КП(б)У (після нападу Німеччини на СРСР — один із кер. партизан. руху); 1943–47 — 1-й секр. ЦК комсомолу; 1950–52 — 1-й секр. Львів. міськкому КП(б)У; 1952–54 — нач. Полтав. обл. упр. кінофікації; водночас 1952–58 викладав у Полтав. пед. інституті; 1958–67 — зав. ред. історії партії і філософії Гол. ред. УРЕ (Київ), для якої особисто написав понад 200 статей; 1967–72 — 1-й заступник голови Комітету з преси при РМ УРСР; 1972–78 — старший науковий співробітник Інституту історії партії при ЦК КПУ.
Засн. Баришів. літ.-худож. музею ім. Т. Шевченка (1987), до експозиції якого передав 112 «Кобзарів», серед них — прижиттєве вид. 1860, посмертну маску поета тощо. Автор худож.-публіцист. кн. «Наші весни» (1966), «Юність полум’яних літ» (1969), «Зірки мого життя» (1998; усі — Київ). Товаришував із А. Малишком, В. Сосюрою, О. Довженком, М. Бажаном та ін., про яких написав низку статей.
Рекомендована література
- Вергунов В. Мій земляк з Дернівки — Василь Костенко, якого О. П. Довженко любив «…більш за всіх людей на Україні»: До 100-річчя від дня народж. В. Костенка. К., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
