Бізанц Альфред
БІЗА́НЦ Альфред (15. 11. 1890, с. Дорнфельд, нині Тернопілля Микол. р-ну Львів. обл. — 1949, м. Потьма, нині смт, Мордовія, РФ) — військовик. Закін. австрій. кадет. школу у Львові (1910), Військ. академію (1914). Під час 1-ї світової війни — на італ. фронті. Від листопада 1918 — старшина УГА, командир бойової групи «Щирець», 7-ї Львів. бригади в боях на польс., більшов. та денікін. фронтах (1918–19). Нач. відділу Генштабу Армії УНР (1920–21), підполковник. У міжвоєнні роки перебував у відставці, мешкав у Львові. Під час 2-ї світової війни — нач. відділу соц. забезпечення укр. населення Ген. губернії (1939–41), дистрикту «Галичина» (1941–44), полковник. Сприяв визволенню понад 1500 військовополонених українців із концтабору «Цитадель» у Львові, створенню безкоштов. нар. кухонь і дитсадків у Галичині. Голова Військ. управи укр. дивізії «Галичина» (1943–44). Восени 1945 заарешт. рад. органами СМЕРШ у Відні, 1946 вивез. до СРСР, де загинув у концтаборі.
Рекомендована література
- Удовиченко О. Україна у війні за державність. Вінніпеґ, 1954;
- Кубійович В. Мені — 85. Торонто; Мюнхен, 1985;
- Колісник Р. Військова Управа та українська дивізія «Галичина». Торонто, 1990;
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. Л., 1998.
Завантажити статтю
Людина 
