Костецький Олександр Володимирович
КОСТЕ́ЦЬКИЙ Олександр Володимирович (14. 11. 1954, Київ — 04. 01. 2010, там само) — живописець. Син В. Костецького та Г. Новохрещенової, онук М. Костецького, чоловік О. Козловської. Член НСХУ (2003). Закін. Київський художній інститут (1979; майстерня В. Шаталіна). Відтоді працював у Худож. фонді УРСР. Від 1989 — на твор. роботі. Учасник мистецьких виставок від 1977. Персон. виставки — у Києві (1987–88, 1998, 2003, 2006), Нью-Йорку (1989, 1991–2001), Філадельфії (1991; обидва — США), Барселоні (Іспанія, 1998), Мангаймі (Німеччина, 2003). Лауреат конкурсу на створення сучас. герба Києва (1991). Осн. напрям — містич. сюрреалізм, для якого характерне поєднання елементів реаліст. зображення простору й об’єктів у ньому зі смисловою неоднозначністю їх сприйняття та спрямованістю до ірреальності. К. досягнув візуал. досконалості, використовуючи багатошар., колористично насичений живопис, прописаний тонким лесуванням, який нерідко поєднував із графічно витонченим малюнком. Деякі роботи зберігаються у галереї «Яна» (Київ), Музеї сучас. мистецтва (м. Хоутен, Нідерланди).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Лист» (1977), «Парус» (1979), «Арфіст» (1980), «Ті, які слухають» (1982), «Переходи» (1989), «Водоспад» (1991), «Куля» (1994), «Портал», «Священнодійство», «Ворота» (усі — 1995), «Червона планета», «Оголена з птахом» (обидва — 1996), «Чаша-гора», «Дві жінки у золотих одежах» (обидва — 1997), «Дама і лицар», «Вечірня молитва», «Біля озера» (усі — 1998), «Місто вічності» (1999), «Сурмач», «Глибина» (обидва — 2000), «Простір», «У саду», «Медитація у горах» (усі — 2001), «Камінь у степу» (2002).
Рекомендована література
- Александр Костецкий. Живопись, графика: Альбом. К., 1998;
- Михайлова О. Кто чей современник? Неизвестное искусство Киева 70-х годов // День. 2003, 10 апр.;
- Щербак Ю. Потойбіччя душі (Пам’яті Олександра Костецького) // Актуал. пробл. мист. практики і мистецтвознав. науки: Мист. обрії. К., 2010. Вип. 3.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
