Бєляєва Лілія Вікентіївна
БЄЛЯ́ЄВА Лілія Вікентіївна (29. 01. 1928, м. Бобруйськ, нині Могилів. обл., Білорусь) — бібліограф. Дружина В. Бєляєва. Закін. Львівський університет (1953). У 1953–55 працювала в Інституті літ-ри АН УРСР: бібліотекар, м. н. с. Від 1955 — у НБУВ: бібліотекар, ст. ред., гол. бібліограф, 1974–86 — заступник директора з наукової роботи, від 1986 — гол. бібліограф відділу нац. бібліографії. Автор метод. розробок з питань наук.-допоміж. бібліографії. 1958–88 у ж. «Рад. літературознавство» вела рубрику «Книги з українського літературознавства». Бібліогр. ред. 5-го тому «Українська література в країнах Центральної та Південно-Східної Європи: Матеріали до бібліографії», колектив. монографії «Українська література в загальнослов’янському і світовому контексті» (в 5 т., К., 1994) та кн. «Українська революція і державність: 1917–1920 рр.» (К., 2001).
Додаткові відомості
- Основні праці
- «Радянське літературознавство»: зміст 1938–1957 // РЛ. 1958. № 2 О. І. Білецький. К., 1959; Т. Г. Шевченко. Бібліографія літератури про життя і творчість: 1839–1959. Т. 1–2. К, 1963: Є. С. Шабліовський. К., 1976; Слов’янська філологія на Україні. К., 1978; 1983; «Філологічні науки на Україні» (щорічники за 1978–88); Є. П. Кирилюк. К., 1983; Т. Г. Шевченко: 1965–1988. К, 1989; І. К. Походня. К., 1997; Г. Д. Вервес. К., 2000.
Рекомендована література
- Онищенко О., Солонська Н. Бібліограф Лілія Бєляєва // БВ. 1998. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
