Антарктида
АНТАРКТИ́ДА (від грец. αντι — префікс, що позначає протилежність, протидію; άρκτῶος — північний; ἄρκτοί — північ) — шостий материк планети Земля, займає центральну частину південної полярної області. Пл. А. разом із шельф. льодовиками становить 14 млн км2. А. вкрита льодовик. панциром, лише 0,3 % її території вільні від льоду. поверхня А. — це масиви гір, що подекуди підносяться над льодовик. покривом, і вузька прибережна смуга. Середня товщина льоду 1786 м, макс. — 4744 м. Об’єм льоду складає бл. 30 млн км3 (бл. 90 % усієї прісної води Землі). Для порівняння: це стік усіх річок планети протягом 600 р. Льодовик своєю вагою зумовив опускання материка на 300–350 м нижче рівня ізостатич. компенсації. Від’єм. радіац. баланс визначає охолодження не лише поверхні, а й товщі льоду (до –55 °С). Запас холоду в льодовику в 1,5 рази перевищує кількість радіації, яка надходить до Землі протягом року, тому А. називають холодильником планети. Наявність льодовик. покриву є потуж. кліматотвірним чинником, що визначає радіац., метеорол., синопт. умови не лише у пд. поляр. зоні, а й на всій планеті. Без нього середня температура Землі була б на 5–6 °С вищою, тобто клімат Землі був би теплим і вологим, а рівень Світ. океану на 65 м вищим. За геол. будовою, рельєфом А. чітко поділяється на Західну і Східну. Межа проходить по лінії, що з’єднує моря Росса і Ведделла. Сх. А. — високе, дуже розчлен. плато, утвор. докембрійськими кристалічними і метаморфіч. породами. Саме тут почалося (бл. 22–23 млн рр. тому) зледеніння материка, спричинене його ізоляцією від теплих тропіч. вод унаслідок утворення антаркт. циркумполярної течії. У Сх. А. значно більша, ніж у Зх. товщина льодового покриву, нижча температура повітря, тут точка пд. полюсу холоду з мін. для Землі т-рою (–89,3 °С). Зх. А. менша за площею і є складчастою гірською країною, утвореною мезозойськими осадовими та вулканоген. породами. На відміну від Сх., її корінне ложе на знач. площі лежить нижче від рівня океану з макс. відміткою — 2400 м. Ця обставина робить льодовик. щит Зх. А. вразливим до коливань клімату і особливо до підвищення температури поверхневих вод. А. важлива для людства не лише завдяки величез. мінерал. і біол. ресурсам, а й тому, що визначає клімат. умови планети, розподіл водного балансу, структуру перенесення вологи, евстатичні коливання рівня океану на близьку і віддалену перспективу. Тому до її вивчення прикута увага як науковців, так і людської спільноти загалом. На континенті і прилеглих о-вах постійно діють 34 антаркт. станції 18 країн світу, на яких виконується великий обсяг фундам. і приклад. досліджень. Згідно з Договором про А. від 1 грудня 1959, дослідж. здійснюються при широкій міжнар. співпраці і вільному обміні інформацією.
Першим українцем, який відвідав А., був полтавчанин А. Омельченко — учасник британ. експедиції Р. Скотта (1910–12), нагородж. після її завершення Полярною медаллю. Укр. науковці брали участь у дослідженнях А., починаючи з перших експедицій Рад. Союзу (від 1955), і мають знач. доробок у вивченні геології, гляціології, верхньої атмосфери, формуванні погоди, стану ресурсів моря та ін., а також щодо створення тех. і транспорт. засобів (зокрема, всюдиходів-тягачів «Харків’янки», літаків КБ ім. О. Антонова, флагмана н.-д. флоту «Михайло Сомов» та ін.) для реалізації цих досліджень. У липні 1992 видано розпорядження Президента України «Про участь України у вивченні Антарктиди». 1994 Україну прийнято до Міжнар. наук. комітету антаркт. досліджень (SCAR). Від 1996 укр. вчені здійснюють дослідження А. на антаркт. станції «Академік Вернадський».
Рекомендована література
- Бєлозоров С. Т. Антарктида. К., 1950;
- Архипов В. М., Бусыгин Е. П. Антарктида и ее исследование советскими учеными. Казань, 1959;
- Антарктида. Москва, 1971;
- Максимов В. О. Навколо полюсів Землі. К., 1982;
- Грушинский Н. П., Дралкин А. Г. Антарктида. Москва, 1988;
- Два плавания вокруг Антарктиды. Казань, 1990;
- Холт К. Состязание: [Об экспедициях Р. Ф. Скотта и Р. Амундсена]; Странствие: [Об экспедиции Ф. Нансена и Я. Юхансена] / Пер. с англ. Москва, 1991;
- Черри-Гаррард Э. Самое ужасное путешествие: [О Британской антарктической экспедиции 1911–1913 гг.] / Пер. с англ. Ленинград, 1991;
- Результати досліджень 1-ї української антарктичної експедиції 1996–1997 рр. // Бюл. Українського антарктичного центру. Т. 1, вип. 1. К., 1997;
- 2-а українська антарктична експедиція 1997–1998 рр. // Там само. Вип. 2. К., 1998.
Завантажити статтю
