Антонович-Мельник Катерина Миколаївна

АНТОНО́ВИЧ-МЕ́ЛЬНИК Катерина Миколаївна (19. 11(02. 12). 1859, м. Хорол, нині Полтав. обл. — 12. 01. 1942, Київ) — історик, археолог, перекладач, громадська діячка. Друга дружина Володимира Антоновича, мати Дмитра, бабуся Марка та Михайла Антоновичів. Народилась у сім’ї лікаря М. Мельника. Закін. Полтав. гімназію (1877), істор.-філол. відділ Вищих жін. курсів (1883). Студіювала історію у проф. В. Антоновича, літографувала його лекції з історії передмонгол. Русі, Галичини, козаччини та джерелознавства до історії України. Згодом видала їх окремими курсами як підручники для слухачів Київ. університету та Вищих жін. курсів (1879, 1880, 1882). Археологію студіювала в Музеї старожитностей Київ. університету. 1882–86 працювала під керівництвом проф. В. Антоновича в Київ. центр. архіві, упорядковуючи старі судові справи. Зібрані матеріали лягли в основу низки статей («Нескінченне слідство, чи Пригода з кріпацького побуту на Київщині» та ін.). Провадила наук. дослідження з історії, істор. географії та археології України. Праці друкувала в ж. «Киевская старина». Кілька років допомагала проф. В. Антоновичу в Археол. музеї Київ. університету, виконуючи обов’язки лаборанта, а 1888–1913 на громад. засадах — ще й консерватора. Здійснювала археол. розкопки кладовища язичницького часу в Старому Києві; 1881 розкопала групу могил кіммер. та скіф. доби під Кременчуком на Полтавщині. Спочатку працювала в групах проф. В. Антоновича, згодом самостійно виконувала завдання археол. закладів. Розкопувала палеоліт. рештки біля м. Студениця на Поділлі; досліджувала неоліт. майстерні, стоянки та дюнні розсипи на Київщині, Волині, Поділлі, Катеринославщині, Полтавщині та Харківщині; мегаліт. рештки на Херсонщині та Поділлі; рештки передмікен. культури на Київщині; похоронні звичаї кіммер. та скіф. доби на Полтавщині, Харківщині, Київщині; камінні гробовища Пд. Криму та ін. Результати своєї праці представляла на Всерос. археол. з’їздах. Була організатором Археол. з’їздів у Києві та Харкові; складала до них каталоги. 1892 систематизувала й описала музей О. Поля в Катеринославі, а також видрукувала його ілюстративний каталог («Описание археологических коллекций в музее А. Н. Поля в Екатеринославе», К., 1893). 1880 брала участь у подорожі галицької академічної молоді, а після її закінчення мандрувала далі Галичиною, Австрією, Угорщиною та Італією, де студіювала старовину. 1896 і 1900 їздила з В. Антоновичем до Італії та Сицилії. До найважливіших археол. праць належать: «Следы мегалитических сооружений в Южной России» // «Тр. 6-го археол. съезда в Одессе», 1884; «Основные типы неолитической культуры в стоянках и мастерских среднего бассейна Днепра» // «Доп. на 8-му археол. з’їзді у Вільні», 1893; «Раскопки в земле Лучань» // «Тр. 9-го археол. съезда в Киеве», 1899; «Неолитическая мастерская на урочище Стрильча Скеля на днепровских порогах» // «Тр. 9-го археол. съезда в Москве», 1890; «Раскопки курганов в Харьковской губернии» // «Тр. 12-го археол. съезда в Харькове», 1902; «Курганы-майданы и городища-майданы в Южной России» // «Тр. 13-го археол. съезда в Екатеринославе», 1905; «Про майданові городища на Україні (з мапою)» // «Зап. Наук. товариства у Києві», 1909, кн. 4 та ін. Серед опубл. перекладів А. розділи з монографії Ч. Качака «Polityka polaków wzglædem Rusi» під назвою «Очерк истории Юго-Западной Руси» // «Киев. старина», 1885, № 1–6; етногр. оповідання Е. Ожежко «Dziurdziowie» — «Ведьма» // «Киев. старина», 1887, № 2, 4, 5, 7–9; істор. оповідання Р. Ґавронського «Na kresach» — «На рубеже» // «Киев. старина», 1888, № 1–6, 8, 9) та ін. Була чл. товариства «Просвіта», НТШ у Львові, Укр. наук. товариства у Києві, Київ. археол. музею, Моск. антропол. товариства та ін. Від 1919 працювала у ВУАН: зав. б-кою 1-го відділу; була чл.-співроб. постійної комісій для складання історико-геогр. словника та біогр. словника діячів укр. землі. Від 1920 — ред. і гол. ред. комітету для видання творів В. Антоновича. 1921 — заступник голови Археол. відділу Всеукр. археол. комітету при УАН. Від 1924 — дійс. чл. Істор. секції при ВУАН. 1925 за дорученням ВУАН керувала археол. розкопками на тер. Софій. собору у Києві та на Кременчуччині; 1927 — на Золотонощині. 1928 надрукувала частину невид. рукописів В. Антоновича і влаштувала при Істор. секції ВУАН пам’ятну виставку з нагоди 20-х роковин його смерті, а також склала бібліогр. покажчик його праць. Від 1929 редагувала й готувала до друку перші два томи повного зібр. праць В. Антоновича.

Завантажити статтю