Алексик Андрій Андрійович
АЛЕ́КСИК Андрій Андрійович (20. 04. 1939, с. Великі Ком’яти, нині Виноградів. р-ну Закарп. обл.) — оперний співак (бас). Нар. арт. РРФСР (1985). Закін. Львів. консерваторію (1970, кл. О. Дарчука). Працював в опер. театрах Росії — у Горькому (1972–75) та Челябінську (1975–91). 1968–72 і від 1991 — соліст Львів. театру опери та балету ім. І. Франка. Виступає з концертами. У репертуарі — пісні та романси укр. (М. Лисенка, Я. Степового, С. Людкевича, Ю. Мейтуса) та рос. (М. Мусоргського, М. Глинки, С. Рахманінова) композиторів, твори В.-А. Моцарта, Дж. Россіні, Дж. Верді та ін. Гастролював у Польщі, Німеччині, Італії, Чехії. Володіє басом широкого діапазону з яскравим тембральним забарвленням. Образи, створені А., відзначаються психол. цілісністю, вираз. пластикою, проникливістю й натхненністю.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Тарас, Виборний («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Сусанін («Життя за царя» М. Глинки), Мельник («Русалка» О. Даргомижського), Рене, Грьомін («Іоланта», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Кончак, Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Лепорелло, Мазетто, Командор («Дон Жуан» В.-А. Моцарта), Кецая («Продана наречена» Б. Сметани), Досифей, Іван Хованський («Хованщина» М. Мусоргського), дон Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Алеко, старий циган («Алеко» С. Рахманінова), Рамфіс, Феррандо («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді) та ін.
Рекомендована література
- Вольфович В. Народной песни переливы // Веч. Челябинск. 1984, 2 июня;
- Дмитров В. Правда чувств // Пензенская правда. 1984, 20 июля;
- Пилипенко Е. Щедрый талант // Забайкальский рабочий. 1985, 14 июня;
- Звоницкая Ю. Прислушайтесь к этому голосу // Челябинский рабочий. 1989, 30 апр.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
 Grigorovich.jpg)
Людина 
