Андріївський узвіз
АНДРІ́ЇВСЬКИЙ УЗВІ́З — пам’ятка історії, архітектури, містобудування; історико-архітектурна зона, вулиця в історичному центрі Києва. Пролягає від Контрактової площі до вулиць Володимирської та Десятинної. Довжина вулиці — 750 м, перепад висот — 70 м. Траса А. у. бере початок від Старокиїв. плато й проходить між горами Уздихальницею та Замковою. За часів України-Русі ниніш. А. у. був відомий під назвою Боричів узвіз як гол. шлях, що поєднував Верхнє (Княже) місто з торг.-ремісн. Подолом. Протягом 14–17 ст. А. у. (тогочасні назви — «Узвіз на гору крутий», «Велика дорога з Верхнього міста в Нижнє») був активно залучений до міського життя завдяки сусідству зі збудованою на Замковій горі київ. фортецею (Замком), що була резиденцією київ. воєводи. Сучасна назва відома від кін. 18 — поч. 19 ст. Топонім пов’язаний з гол. архіт. домінантою вулиці — Андріївською церквою. Регулярну забудову вулиці розпочато в перші роки 19 ст. у зв’язку з перенесенням до Києва Контрактового ярмарку (1799).
Спочатку її забудовували переважно одно- та двоповерховими дерев’яними будинками, з яких дотепер збереглося лише кілька. Осн. частина ниніш. забудови датується кін. 19 — поч. 20 ст. Серед відомих архітекторів, що будували на А. у., — М. Вишневський (будинок № 34), К. Шиман (будинки № 2 (Б, В), № 11), М. Гарденін (будинок № 13). Забудова еклектична; серед найцікавіших — будинки у псевдорос. та неоренесанс. стилях. Одна з архіт. домінант — прибутковий будинок № 15, збудований протягом 1902–06 у стилі англ. неоготики (відомий як Замок Річарда Левове Серце). Наприкінці 19 — поч. 20 ст. А. у. перетворюється на своєрід. культур. осередок. Із вулицею пов’язані імена багатьох відомих діячів укр. науки та культури. У різні часи тут мешкали: у садибі № 36–38 — реліг. письменник А. Муравйов; у садибі № 34 — проф. Київ. університету філолог П. Житецький і філолог-орієнталіст Т. Кезма, журналіст і громад. діяч А. Савенко, письменник Григір Тютюнник; у будинку № 21 — проф. Київ. духов. академії Ф. Титов та скульптор і кінореж. І. Кавалерідзе, у будинку № 17 (нині не існує) — проф. Київ. університету, д-р медицини Ф. Яновський; у будинку № 15 — проф. Київ. духов. академії, історик С. Голубєв, художники І. Макушенко, Г. Дядченко, Ф. Красицький, скульптор Ф. Балавенський; у садибі № 22 — композитор, диригент, хормейстер О. Кошиць; у будинку № 13 — родина проф. Київ. духов. академії О. Булгакова, старший син якого, М. Булгаков, став всесвітньовідомим письменником. У будинку № 4 працював засновник київ. гомеопат. школи Д. Попов. У садибі № 2 жили проф. Київ. духов. академії П. Кудрявцев та укр. історик О. Оглоблин. На поч. 1980-х рр., до святкування 1500-річчя Києва, А. у. було впорядковано і частково реконструйовано за проектом арх. А. Мілецького (облаштовано нові цегл. хідники, установлено стиліз. ліхтарі, знесено частину найстаріших будинків, що не підлягали реставрації). Вулиця стала місцем проведення щоріч. Свята мистецтв під час святкування Дня Києва. На сучас. А. у. — численні галереї та виставк. зали, майстерні відомих укр. митців; театр-кафе «Колесо»; музеї — «Андріївська церква» (філія Нац. заповідника «Софія Київська»), Музей-майстерня І. Кавалерідзе, Літ.-мемор. музей М. Булгакова «Дім Турбіних», Музей Однієї Вулиці (музей А. у.).
Рекомендована література
- Толочко П. П. Древний Киев. К., 1983;
- Милецкий А. М., Толочко П. П. Парк-музей «Древний Киев». К., 1989;
- Вулиці Києва: Довід. К., 1995;
- Шленский Д. В., Браславец А. Ю. Андреевский спуск: Культурол. путеводитель. К., 1998;
- Пам’ятки Києва: Путівник. К., 1998.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
