Атлас української мови

«А́ТЛАС УКРАЇ́НСЬКОЇ МО́ВИ» (АУМ) — зі­бра­н­ня лінгвістичних карт, на яких від­бито пошире­н­ня окремих явищ і діалектів української мови на певній чи всій території її побутува­н­ня. Ви­даний у Києві в 3-х томах (т. 1 — 1984, т. 2 — 1988, т. 3 — 2001). 1-й т. охоплює Поліс­ся, Середню Над­дні­прянщину і суміжні землі; 2-й — Волинь, Над­дні­прянщину, Закарпа­т­тя і суміжні землі; 3-й — Донеч­чину, Слобожанщину і суміжні землі (ч. 1) та Нижню Над­дні­прянщину, Причорноморʼя і суміжні землі (ч. 2). Створе­н­ня першого АУМ під­готовлено описовими працями з укр. діалектології, в яких зафіксовано осн. риси укр. діалектів. Мета під­готовки — установле­н­ня диференціації укр. діалектної мови, ви­значе­н­ня меж пошире­н­ня її гол. рис, зʼясува­н­ня характеру роз­витку в сучас. говірках явищ давньо- і староукраїнської мови, виявле­н­ня діалект. основи літ. мови. Мережа АУМ охоплює 2359 насел. пунктів, які ре­презентують усі говори в межах України, окремі говірки суміж. територій (Молдови, Румунії, Словач­чини, Польщі, Білорусі, Росії), острівні пере­селен. говірки колиш. Югославії; від­носно рівномірно подає говірки двох типів — старожитні (пн., пд.-зх. і центр. мережа згущена) і новожитні (пд. і пд.-сх. мережа роз­ріджена). Зі­ставле­н­ня матеріалу проводилося способом обстеже­н­ня говірок за єдиним питальником («Про­грама для збира­н­ня матеріалів до Діалектологічного атласу української мови», К., 1949), який містить 464 пита­н­ня: найбільше з лексики, фонетики й слово­зміни, менше — зі словотвору, синтаксису і фразеології. Таке масове одночасне обстеже­н­ня (1949– 74) укр. говірок за єдиною про­грамою здійснено вперше. В АУМ по­єд­нано карти регіональні, які від­бивають диференціацію мовних явищ у межах окремих зон (центр.-укр. — т. 1, зх.-укр. — т. 2, сх.-укр. — т. 3, ч. 1, пд-укр. — т. 3, ч. 2), і карти заг.-укр., на яких по­дано найважливіші проти­ставні явища в межах пошире­н­ня української мови в цілому (т. 3, ч. 3). Роз­роблено й викори­стано методику накла­да­н­ня ареалів генетично і структурно повʼязаних елементів мови, карто­графува­н­ня структурно взаємозумовл. явищ і парадигм як цілостей. Обʼ­єд­на­н­ня різнотип. карт (1093 зональних і 53 заг.-укр., карт явищ і карт ізоглос, а також допоміж. історичних) дало змогу об­ґрунтувати діалектне членува­н­ня української мови, виявити межі окремих явищ і діалектів, установити характер між­діалектної, частково між­мовної взаємодії. В АУМ послідовно спец. картогр. засобами від­бито діалектні елементи, спільні з літ. мовою, уперше лінгвогеогр. засобами окреслено говірк. основу явищ літ. мови. АУМ — новий етап у роз­витку укр. і словʼян. мово­знавства: він обʼ­єд­нує раніше ві­домі й велику кількість нових локалізованих і взаємоповʼяз. даних про укр. діалекти, які є основою дослідже­н­ня історії української мови, її звʼязків з ін. словʼян. і несловʼян. мовами, етимол., ономаст., історико-культур., глото- і етногенет. студій. АУМ як наук. про­грама обʼ­єд­нав зуси­л­ля мово­знав. осередків України — каф. української мови ВНЗів, ін­ститутів АН УРСР (нині НАНУ) та україно­знавців Польщі, Словач­чини, Румунії, Білорусі, сприяв роз­виткові описових і регіон. лінгвогеогр. досліджень.

Завантажити статтю