Коноваленко Олександр Олександрович

КОНОВА́ЛЕНКО Олександр Олександрович (27. 02. 1951, Харків) — радіоастроном. Доктор фізико-математичних наук (1984), академік НАНУ (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (2001). Державні премії СРСР (1988) та України в галузі науки і техніки (2018), премії імені С. Брауде (2007) та імені М. Янгеля (2013) НАНУ. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2012). Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки (1973). Відтоді працював у Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР: від 1985 — старший науковий співробітник; від 1986 — у Радіоастрономічному інституті НАНУ (обидва — Харків): від 1987 — завідувач відділу декаметрової радіоастрономії, від 2007 — заступник директора з наукової роботи; від 1987 за сумісництвом — професор кафедри космічної радіофізики Харківського університету. Розробляє питання фізики міжзоряного середовища, атомної радіоспектроскопії, методи високочутливих та завадостійких радіоастрономічних спостережень. Виявив гранично низькочастотні спектральні лінії у космічному випромінюванні і здійснив спостереження випромінювання міжзоряних збурених атомів вуглецю в рекомбінаційних лініях гранично низьких частот, які виникають при квантово-механічних переходах між станами з головним орбітальним числом понад 600, що відкрило нові можливості у діагностиці міжзоряного середовища; на основі цих спостережень розробив реалістичну модель фізичного стану міжзоряного середовища. Ім’ям К. названо малу планету № 18 121.

Завантажити статтю