Курило Олена Борисівна

Визначення і загальна характеристика

КУРИ́ЛО Олена Борисівна (06(18). 10. 1890, м. Слонім, нині Гродненської обл., Білорусь — ?) — мовознавець. Від 1892 мешкала у Варшаві. Від 1908 навчалася на філологічному відділі філософського факультету Університету м. Кеніґсберґ (нині Калінінград, РФ), де провчилася 3 семестри, водночас слухала лекції з хімії, фізики та ботаніки. 1910 повернулася до Варшави, де вступила на історико-філологічний відділ Вищих жіночих курсів при місцевому університеті. 1916 склала державні іспити при цих курсах, які через події 1-ї світової війни 1915 були перенесені до м. Ростов-на-Дону (Росія). 1917 склала іспити на звання вчителя з педагогіки, історії педагогіки та методики російської мови. Українознавством зацікавилася під впливом Є. Тимченка. 1917 переїхала до Києва. Викладала українську мову та її методику на курсах для військових старшин, для вчителів залізничних шкіл та на педагогічних курсах, в ІНО, брала участь в українізації школи в перші роки існування Української Держави. Написала найпопулярніший у той час підручник «Початкова граматика української мови» (К., 1917–18, ч. 1–2; до 1926 перевидавався 10 разів). Водночас від 1917 працювала в Термінологічній комісії при УНТ, уклала «Російсько-український словничок медичної термінології», «Словник української фізичної термінології (Проєкт)» (обидва — 1918), «Словник хемічної термінології (Проєкт)» (1923), редагувала «Словник ботанічної номенклятури» (1928; усі — Київ). Від 1921 — старший науковий співробітник Інституту української наукової мови ВУАН, від 1930 — заступник директора, голова відділу сучасної (живої) української мови Інституту мовознавства ВУАН. Уклала проєкт правопису чужих слів. Від 1920 була редактором у С.-г. науковому комітеті України. Член Етнографічної комісії, Комісії краєзнавства та Діалектологічної комісії ВУАН. 4–21 лютого 1933 перебувала під арештом за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної націоналістичної організації. Виїхала до Москви, займалася викладацькою діяльністю. 5 жовтня 1938 заарештована вдруге, засуджена до 8 років таборів. Покарання відбувала у Караґанді (Казахстан). 5 жовтня 1946 звільнена. Подальша доля невідома. Реабілітована 1989. Наукові дослідження: питання нормалізації української мови, зокрема в галузях стилістики й термінології; історія української мови; історична і загальна фонетика, фонологія. Значну увагу приділяла збиранню діалектних й етнографічних матеріалів. 1923 у Києві видала «Програму для збирання етнографічних матеріалів», що містила такі розділи: «Початки мови: а) жести, б) міміка, в) природні та перекличні (ономатопоетичні) вигуки, г) дитяча мова», «Таємні мови», «Ономастика», «Початки письма». Укладена К. фонологічна система української мови стала основою розвідки «До поняття “фонема”» // «Збірник секції граматики української мови», К., 1930, кн. 1. Свої рецензії, переважно на словники та граматики, друкувала в «ЛНВ» і «Вільній українській школі», зокрема зрецензувала низку праць Є. Тимченка, О. Синявського, М. Гладкого, В. Науменка, С. Рклицького, Майка Йогансена, С. Кульбакіна.

Завантажити статтю