Курман Євген Васильович
КУРМА́Н Євген Васильович (15. 10. 1967, Київ) — режисер, педагог. Брат Л. Самаєвої. Заслужений діяч мистецтв України (2016). Заслужений діяч мистецтв України (2016). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1994; майстерня Р. Коломійця), де викладав 2001–03 на каф. режисури та майстерності актора (нині університет театру, кіно і телебачення). 1995–99 — реж.-постановник ТЮГу на Липках, 2000–04 — Молодого театру (обидва — Київ), 2007–12 — Донец. укр. муз.-драм. театру; 2006–07 — реж. Нац. центру театр. мистецтва ім. Леся Курбаса (Київ); від 2012 — гол. реж. Кіровогр. укр. муз.-драм. театру ім. М. Кропивницького. 1999 при Київ. палаці дітей та юнацтва організував театр. школу «INCUNABULA», у якій 1999–2007 працював худож. кер. і реж. Режисер. манері притаманні оригін. худож. почерк і стиль, характерний створенням незвичай. масштаб. сценіч. картин, яскравою громадян. позицією, блискучим вирішенням образу вистав із високим поетично-естетич. звучанням.
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Тугеза» А. Дяченка (1992), «Контрабас» П. Зюскінда (1997), «Русалонька» Л. Разумовської (2000), «Севільські заручини» за п’єсою «Дуенья» Р. Шерідана (2001), «Звичайне диво» Є. Шварца, «Історія солдата» на музику І. Стравінського (обидві — 2004), «Качине полювання» О. Вампілова (2005), «Маруся Чурай» за Л. Костенко (2006), «Гоголь з Google» (2007; Ґран-Прі міжнар. фестивалю моновистав, 2010, Пріштіна), «Світанкова фея» А. Касони, «Непорозуміння» А. Камю (обидві — 2008), «Леонардо. Любов, якої не було» К. Брейтбурга, Є. Муравйова (2011).
Рекомендована література
- Пасічник О. Від Дуеньї до Русалоньки — все вгору та вгору! // Cтолиця. 2001, 26 січ.;
- Липківська А. Загадкова Маруся Чурай // День. 2006, 13 жовт.;
- Її ж. Світ у дзеркалі драми. К., 2007;
- Загурська Е. Приречене кохання // Кіно-Театр. 2007. № 1;
- Любарський Р. Театр не має права бути неживим // Нар. слово. 2012, 11 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
