Лісовий Василь Семенович

ЛІСОВИ́Й Василь Семенович (29. 08, за паспортом — 17. 05. 1937, х. Тарасівка, нині село Старобезрадицької сільради Обухівського р-ну Київської обл. — 20. 07. 2012, Київ, похований у рідному селі) — філософ, культуролог, політолог, громадський діяч. Кандидат філософських наук (1971). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2005). Закінчив Київський університет (1962). Учасник українського правозахисного руху. Організатор самвидаву в 1960-х роках. Працював 1962–1966 викладачем філософії у Тернопільському медичному ін­ституті; 1969–1972 — науковим спів­робітником Ін­ституту філософії АН УРСР (Київ). У 1969 під псевдонімом Антон Коваль написав для пошире­н­ня в самвидаві «Від­критий лист до депутатів Рад УРСР» («Сучасність», 1969, № 8; «Зона», 1994, № 8). Хвиля арештів інтелігенції 1972 під­штовхнула Лісового до від­критого протесту. Разом із Є. Пронюком видав № 6 самвидавчого журналу «Український вісник», від­новленого ними з метою на­да­н­ня громадськості інформації про заарештованих та спростува­н­ня звинувачень у під­готовці попередніх випусків. 5 липня 1972 «Від­критий лист до членів ЦК КПРС і членів ЦК КП України» надіслав Лісовий Брежнєву та В. Щербицькому, а також вручив секретарю парткому Ін­ституту філософії.

9 липня 1972 заарештований органами КДБ УРСР за написа­н­ня та спробу пошире­н­ня цього зверне­н­ня (виготовлено понад 100 примірників для роз­по­всюдже­н­ня самвидавом; вперше опубліковано у журналі «Сучасність», 1977, № 10). У звернен­ні протестував проти пере­слідува­н­ня інакодумства в СРСР і на знак солідарності побажав бути засудженим разом із ними. 6 грудня 1973 за звинуваче­н­ням в антирадянській агітації та пропаганді засуджений до 7 років увʼязне­н­ня, яке від­бував у таборах Мордовії та Пермської області, і 3 років засла­н­ня — у Бурятії (усі — РФ). Пере­буваючи в увʼязнен­ні, у грудні 1979 висловив протест проти введе­н­ня радянських військ до Афгані­стану, за що був засуджений за «дармоїдство» до 1 року таборів суворого режиму. В увʼязнен­ні працював токарем на авторемонтному заводі. Не ви­знав себе вин­ним у скоєн­ні злочинів. Звільнений у липні 1983 року.

Працював науковим спів­робітником Музею історії Києва; 1987–1989 — учителем історії Великодмитрівської середньої школи (Обухівський район). Реабілітований 1989. Поновлений 1990 науковим спів­робітником Ін­ституту філософії НАНУ: 1997–2010 — завідувач сектору та від­ділу історії української філософії; одночасно — професор Київського між­народного ін­ституту лінгвістики і права (1996–1999) та Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1998–2002). Спосіб філософського мисле­н­ня і стиль філософського мовле­н­ня виробив під впливом аналітичної філософії та критичної герменевтики. Наукові дослідже­н­ня: логіка, історія філософії, пита­н­ня філософії культури і політичної філософії, утвердже­н­ня української філософської термінології та становле­н­ня громадянського су­спільства.

Пере­клав з англійської мови працю К. Поп­пера «Злиден­ність історизму» (1994). Автор досліджень «Українська філософія в культурному контекс­ті» (1995), збірки есеїв «Культура — ідеологія — політика» (1997), збірки статей та інтервʼю «У багатоголос­сі політичних дис­кусій» (2007); блоку статей «Основи сучасної філософії» // «Філософська думка», 1999, № 1–2, 3, 4; 2000, № 4; 2001, № 2. Брав участь в упорядкуван­ні хрестоматії «Історія філософії України» (1994, зі спів­авторством І. Русина), антологій «Консе­рватизм» (1998), «Націоналізм» (2000) і «Лібералізм» (2002; усі — з О. Проценком), «Філософських творів» Д. Чижевського (2005, т. 1–4). Уклав «Англо-український філософський словник» (1996, спів­автор). Автор низки статей у «Філософському енциклопедичному словнику» (2002), ЕСУ (2001–2012). Опублікував «Спогади» («Сучасність», 2003, № 5, 6, 10; 2004, № 1, 4, 11, 12). У 2013 році в Музеї шістдесятництва в Києві проведено меморіальну ви­ставку «Дорога В. Лісового», 2014 ви­дано його збірку «Спогади. Поезії». Усі за­значені книги опубліковано у Києві. На школі, де на­вчався і працював Лісовий, встановлено меморіальну дошку, на його честь на­звано вулицю у селі Великі Дмитровичі.