Лопухова Надія Йосипівна
ЛОПУХО́ВА Надія Йосипівна (25. 03. 1928, с. Брусилів, нині смт Житомир. обл. — 01. 02. 2014, Київ) — графік, живописець. Дружина Олександра, мати Світлани та Наталії Лопухових. Народний художник України (1998). Член НСХУ (1960). Закінчила Київський художній інститут (1954; майстерня І. Плещинського). Відтоді співпрацювала з київськими видавництвами «Молодь», «Веселка», «Дніпро». Учасниця всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставок від 1955. Персональні — у Києві (1981, 1998). Основні галузі — книжкова і станкова графіка, живопис. Творчість Л. відзначається бездоганною композицією, артистичним рисунком, життєствердністю, своєрідною колірною гамою. Деякі роботи зберігаються в НХМ (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- іл. до кн. — «Народжується місто» О. Копиленка (1956), «Сонечко й Хмаринка» В. Бичка, «Билиці дяді Гриця» Г. Бойка, зб. болгар. нар. казок «Золота яблуня і дев’ять пав» (усі — 1957), «Навпаки» О. Пархоменка (1958), «Ладоньки-ладусі» (1959), укр. нар. казок «Сорока-білобока» (1960; золота медаль ВДНГ СРСР, 1961) та «Ох» (1968), «Кисличка» О. Іваненко (1962), «Про дівчинку Маринку» Н. Забіли (1965), «Лісова пісня» Лесі Українки (1967), «Королівська таємниця» Л. Компанієць (1970), роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного (1974; усі — Київ); графіка — ліногравюра «Причинна» (1961); серії — «Жіноча доля у творах Т. Шевченка» (1964), «Доля жінок під час Великої Вітчизняної війни» (1965; срібна медаль ім. М. Грекова, 1967); серії офортів — «Фізкультурна» (1979), «За мотивами народних пісень» (1981), «Туркменістан» (1986); живопис — триптихи «Сінокіс» (1975) і «Скарб» (1979), «Київська дарничанка» (1985), «Дівчина у капелюсі» (1992), «Натюрморт із гітарою», «Молоді», «Лілеї», «Сон», «Весна» (усі — 1995); серії «Діячі культури» (1992), «Пори року» (1994).
Рекомендована література
- Блюміна І. Обрії прагнень // Друг читача. 1978, 25 трав.;
- Надія Лопухова: Альбом. К., 1981;
- Блюміна І. Зимовий струмінь влітку // Україна. 2003. № 2.