Лугосад

Визначення і загальна характеристика

«ЛУГОСА́Д» (ЛуГоСад, Лу-Го-Сад) — літературна група, заснована 1984 у Львові письменниками І. Лучуком, Н. Гончарем і Р. Садловським. Назва утворена з початкових літер прізвищ учасників. Для творчості групи характерні паліндромія (І. Лучук, Н. Гончар) та поезомалярство (Р. Садловський). Методологічною основою їхньої творчості є концепція поетичного ар’єргарду. Група вирізнялася своєю естетикою, літературно-мистецькою ідеологією, канонічністю поетичних текстів. Головна публікація — видання «ЛУГОСАД: поетичний ар’єргард» (Л., 1996; перевидане 2007 під назвою «ЛУГОСАД: об’єктивність канону»), що складається з 3-х частин: «Ритм полюсів» І. Лучука, «Закон всесвітнього мерехтіння» Н. Гончара, «Зимівля» Р. Садловського. Опубліковано також низку поетичних книжок і добірок учасників літературної групи в періодичних виданнях і різних збірках, серед них — «Поезії гурту “ЛУГОСАД”» («Сучасність», 1993, № 12), твори у хрестоматіях «Мала українська енциклопедія актуальної літератури» (Ів.-Ф., 1998) та «Українське слово» (К., 2001, кн. 4); «Сонетії» (1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002; усі — Львів), «Трохи білого світу» (К., 2005), «Нове та давнє» (Л., 2009) І. Лучука; «Казка-показка про Байду-Немову» (Л., 1993), «ПРОменеВІСТЬ» (К., 2004) Н. Гончара; «Сонні сонця» (1996), «Два вікна» (1999; обидві — Львів) Р. Садловського. Після смерті Н. Гончара 2009 року «Л.» припинив існування.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю