Лугосад
«ЛУГОСА́Д» (ЛуГоСад, Лу-Го-Сад) — літературна група. Засн. 1984 у Львові письменниками І. Лучуком, Н. Гончарем і Р. Садловським. Назва складається з початк. літер прізвищ учасників. Для творчості групи характерні паліндромія (І. Лучук, Н. Гончар) та поезомалярство (Р. Садловський), методол. основою її творчості є концепція поет. ар’єргарду. «Л.» вирізнявся своєю естетикою, літ.-мист. ідеологією, канонічністю поет. текстів. Гол. публікація — вид. «ЛУГОСАД: поетичний ар’єргард» (Л., 1996; перевид. 2007 під назвою «ЛУГОСАД: об’єктивність канону»), що складається з 3-х ч.: «Ритм полюсів» І. Лучука, «Закон всесвітнього мерехтіння» Н. Гончара, «Зимівля» Р. Садловського. Опубліковано також низку поет. книжок і добірок учасників «Л.» у періодиці й різних вид., серед них — «Поезії гурту “ЛУГОСАД”» («Сучасність», 1993, № 12), твори у хрестоматіях «Мала українська енциклопедія актуальної літератури» (Ів.-Ф., 1998) та «Українське слово» (К., 2001, кн. 4); «Сонетії» (1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002; усі — Львів), «Трохи білого світу» (К., 2005), «Нове та давнє» (Л., 2009) І. Лучука; «Казка-показка про Байду-Немову» (Л., 1993), «ПРОменеВІСТЬ» (К., 2004) Н. Гончара; «Сонні сонця» (1996), «Два вікна» (1999; обидві — Львів) Р. Садловського. Після смерті Н. Гончара 2009 «Л.» припинив існування.
Рекомендована література
- Лучук Т. Літературний ар’єргард: Поет. концепція ЛУГОСАДу // Сучасність. 1993. № 12;
- Неборак В. Займенники, або виданий ЛУГОСАД // Там само. 1997. № 12;
- ЛУГОСАД: Мат. до біобібліографії. Т., 2011.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
