Макаренко Андрій Гаврилович

МАКА́РЕНКО Андрій Гаврилович (17. 07. 1885, м. Гадяч, нині Полтав. обл. — 28. 09. 1963, м. Г’юстон, шт. Техас, США) — громадсько-політичний діяч. Закін. Інститут інж. шляхів сполучення у С.-Петербурзі. Працював в упр. Пд.-Зх. залізниці (Київ). Після Лютн. революції 1917 — співзасн. і голова Спілки укр. залізничників. Влітку 1917 сформував полк залізничників, що згодом увійшов до складу Армії УНР. За Гетьманату 1918 — директор департаменту Міністерства шляхів сполучення Української Держави. Член Укр. нац. союзу, спів­організатор повстання проти гетьмана П. Скоропадського. У листопаді 1918 обраний чл. Директорії УНР. Разом із Ф. Швецем критикував С. Петлюру, відповідно до рішення Директорії УНР від 15 листопада 1919 відряджений за кордон у держ. справах. Залишився на еміграції, мешкав у Австрії й Чехо-Словаччині. Член Всеукр. нац. ради (1921), Укр. нац. ради за кордоном (1929). Здобув докторат в Укр. високому пед. інституті (Прага), брав активну участь в укр. громад. житті. 1945 переїхав до Німеччини. Очолював православну громаду м. Реґенсбурґ. Допомагав українцям із табору для переміщ. осіб уникнути примус. репатріації до СРСР (врятував бл. 300 осіб). 1951 емігрував до США.

Завантажити статтю