Максисько Теофіл Степанович
Визначення і загальна характеристика
МАКСИ́СЬКО Теофіл Степанович (23. 06. 1932, с. Цетуля Ярослав. пов. Підкарп. воєводства, Польща — 23. 05. 1987, Львів) — живописець і педагог. Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1960; викл. К. Звіринський, В. Манастирський, Р. Сельський). Відтоді працював у Львові: н. с. і реставратор картин. галереї; 1962–67 — викладач, завідувач відділу училища приклад. мистецтва; 1967–86 — старший викладач інституту прикладного та декоративного мистецтва. Досліджував історію худож. освіти Зх. України. Автор ст. «Львівська художня школа» // «Жовтень» (1968, № 9), «До історії Львівської школи художніх промислів та декоративного мистецтва» // «Українське мистецтвознавство» (К., 1971, вип. 5), «Скульптор Григорій Микитович Кузневич (1871–1948)» (там само, 1974, вип. 6), «Художньо-промислові мистецькі школи на Буковині в кінці ХІХ — на початку ХХ ст.» // «Високе призначення радянського мистецтва» (Л., 1979). Увів у наук. обіг першоджерела (істор. хроніку, шкіл. та уряд. документи, статути, каталоги звітів, навч.-метод. літературу), що стосувалися становлення і розвитку декор.-ужитк. освіти у Львові, зх.-укр. регіоні кін. 19 — 1-ї пол. 20 ст. Створив портрети, пейзажі та натюрморти у реаліст. стилі; розписи церков, які вдало поєднав з арх-рою інтер’єрів. Учасник обл. мистецьких виставок від 1961. Деякі роботи зберігаються у МЕХП (Львів). Серед учнів – С. Андрусів, В. Марчак, В. Москалюк, В. Нестеренко, М. Прокопович, В. Стогнут.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Натюрморт» (1954), диптих «Ткацтво», «Музики» (обидва — 1960), «Ріка Опір біля Сколе» (1965), «В. Вуйцик» (1967), «Л. Турканик» (1976), «Батько» (1978), «Г. Басюк» (1979).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
