Кириліна Ірина Яківна
КИРИ́ЛІНА Ірина Яківна (25. 03. 1953, м. Дрезден, Німеччина — 04. 09. 2017, Київ) — композитор. Заслужений діяч мистецтв України (1999). Член НСКУ (1980). Лауреатка низки міжнародних та всеукраїнських фестивалів і конкурсів, зокрема Ґран-Прі «Пісенного вернісажу» (Київ, 1998). Закінчила Київське музичне училище ім. Р. Ґлієра (1972; кл. теорії музики В. Подвали; брала уроки композиції у Р. Верещагіна), консерваторію (1977; кл. композиції М. Дремлюги). Відтоді — на творчій роботі. Від 1999 — доцент кафедри естрадного співу Київського університету культури і мистецтв. Творчості К. притаманний ліризм. В академічній музиці надає перевагу камерним жанрам. Наприкінці 1980-х рр. здобула популярність як авторка поп-музики. Її пісні виконували В. Білоножко, О. Білозір, А. Кудлай, Н. Матвієнко, Л. Сандулеса та інші. Має фондові записи на Українському радіо і телебаченні. Опублікувала збірку пісень «Пісні» (1985), «Веселая песенка» (1986), «Мій комсомол» (1989), «Пісні для дітей» (1991; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- моноопера «Три портрети» для мецо-сопрано й камер. оркестру (1987, сл. Л. Костенко), дит. опера «Вовк-чарівник» (1993, лібрето Г. Аронова); для симф. оркестру — Симф. (1977), сюїта «Дивертисмент» (1978), Симфонієта для 13-ти струн. інструментів (1987); для камер. оркестру — камерна симф. «Zeifall» (1990); для естрадно-симф. оркестру — Концерт (1987); для оркестру нар. інструментів — «Мелодія» (1994), «Жартівливі награвання» (1997); Квартет для саксофонів (1990); Соната для скрипки і фортепіано (1980); камерні кантати: № 1 — «Із зоряного ковша» (1977, сл. М. Цвєтаєвої), № 2 — «Приказки» (1978, на укр. нар. тексти), № 3 — «Знаки пам’яті» (1986, сл. Н. Турбіної), № 4 — «Memoria» (1988, сл. А. Ахматової), «Молитва» (1989, на канонічні тексти), «Розмите бачене» для чол., дит. хорів та органа (1992–93, сл. П. Мовчана); для театру — рок-опера «Що у світі найсильніше?» (1982), рок-мюзикл «Герострати 20 ст.» (1986), муз. трагедія «Оргія» (1987, за Лесею Українкою), лірична комедія «Леся Калина — славна дівчина» (за В. Канівцем), мюзикл «Бісеня з дискотеки» (за В. Ґольдфельдом; обидва — 1988); «Арія краси» для голосу і фортепіано (2002, сл. З. Дикої); пісні, хори, романси, обробки нар. пісень; музика для вистав.
Рекомендована література
- Кулик Р. Визнання // Музика. 1986. № 4;
- Шурова Н. Музика — її життя // Молодь України. 1986, 28 трав.;
- Конькова Г. Стати майстринею // КіЖ. 1988, 19 черв.;
- Владимирова Г. Алфавит Кирилиной // Правда Украины. 1997, 7 марта.
Завантажити статтю
Людина 
