Масикевич Орест Сидорович

МАСИКЕ́ВИЧ Орест Сидорович (псевд. і крипт.: О. Шипинський, О. М-вич; 09. 08. 1911, с. Неполоківці, нині смт Кіцман. р-ну Чернів. обл. — 08. 10. 1980, м. Буфтя, Румунія) — письмен­ник, пере­кладач, журналіст, громадсько-політичний діяч. Брат О. Масикевича. Премія СП Румунії (1971). Закін. Чернів. університет (1935). Актив. учасник су­спільно-культур. життя, кер. студент. товариства «Запороже», чл. мист. гуртка «Буковин. кобзар», т-в «Січ», «Українська школа», «Залізняк». Писати вірші почав у шкіл. віці. Дебютував у періодиці Чернівців під час навч. в університеті. Свої твори друкував у тижневику «Само­стійність», місячнику «Само­стійна думка», у редагов. ним листку сатири і гумору «Чортополох». 1934 упорядкував поет. зб. «Пісня пісень», 1935 — «Поему світанків» (обидві залишилися в рукописах). Опублікував новелу «Суд вождя» (1937). Творчість по­єд­нував із політ. діяльністю. Редагував г. «Час» (1935), вів редактор. колонку, де пропагував ідео­­ло­­гію ОУН та засуджував толерантно-угодів. позиції щодо румун. влади. Поширював на Буко­­вині націоналіст. пресу. Зу­стрічався з Олегом Ольжичем та обговорював цілі ОУН. Спільно з Д. Квітковським та О. Зибачинським створив від­діл. ОУН на Буковині. Після при­єд­на­н­ня Буковини до СРСР 1940 емігрував до Бухареста, де вві­йшов до Проводу буковин. організації ОУН(м), був у складі Буковин. куреня. Після нападу Німеч­чини на СРСР у складі похід. групи ОУН вирушив в Україну для участі в місц. органах упр. У червні 1941 прибув до Миколаєва, де у серпні того ж року став першим бургомі­стром міста. 24 грудня 1941 заарешт., засудж. до страти, проте через 4 місяці звільнений, повернувся на Буковину, брав участь у нелегал. діяльності ОУН. У березні 1944 знову емігрував у Румунію. 6 жовтня 1945 заарешт. у Бухаресті і висланий у Москву. Під час слідства пере­бував у вʼязниці Лефортово. Засудж. військ. трибуналом до 10-ти р. таборів. Покара­н­ня від­бував в «Озерлагу» побл. Братська (Іркут. обл., РФ). У червні 1955 на хвилі «хрущов. від­лиги» звільнений як жертва війни і як інвалід повернувся в Румунію до дружини в м. Тімішоара. 1958 пере­їхав до м. Синая. 1968–70 очолював тут літ. студію ім. Л. Блаґи. Важко пере­живав пере­слідува­н­ня українців у Румунії, за­провадж. режимом Н. Чаушеску денаціоналізацію. 1972 у будинку М. провели обшук. Вид. від­мовили йому у літ. спів­праці, тому друкувався під псевд. Жив із випадк. підзаробітків. 1974–78 мешкав у Бухаресті, а в остан­ні роки — у м. Буфтя. Входив до укр. літ. студії, засн. 1970 при СП Румунії. Друкувався в укр. періодиці Румунії: «Наш голос», «Новий вік», «Культурний порадник» тощо. Майстерно володів жанрами сонета та ронделя. Написав поему «Прометей на землі» (1970), у якій асоціативно повʼязав себе з гол. героєм, не прийнятим оточе­н­ням. За­ймався літ. пере­кладами. Інтер­претував румун. мовою твори П. Тичини, І. Франка, О. Гончара, Олександра Олеся, М. Драй-Хмари, В. Бобинського, В. Чумака та ін. Перекл. М. уві­йшли до румун. антології «Європейський символ» (т. 1–3, Бухарест, 1983). Як прозаїк залишив 10 оповідань (опубл. у зб. «Ключ-зілля»). Поезія М. пронизана філос. роз­думами, ідеєю внутр. свободи, її лейтмотиви — самота, еміграція, роз­лука з батьківщиною, її символи — журавель, попіл, пере­котиполе, летючий корабель, човен, дво­сторон. вирій. Декілька разів 1960–70 від­відував Чернівці. Цікавився літ.-мист. жи­т­тям на Буковині, під­тримував контакти з письмен­никами. Реабіліт. 1989.

Завантажити статтю