Миротворчі сили

МИРОТВО́РЧІ СИ́ЛИ  — суб’єкти світової та регіональної політики, дії яких спрямовані на виконання миротворчих чи гуманітарних завдань під егідою міжнародних організацій. Осн. завдання М. с.: запобігання виникненню та врегулювання міждерж. або внутр. конфліктів; боротьба з міжнар. тероризмом і піратством; евакуація та надання гуманітар. допомоги насел., яке постраждало внаслідок міждерж. або внутр. конфліктів; усунення загрози миру, порушень миру чи акту агресії; виконання поліцей. функцій із забезпечення безпеки і дотримання прав людини. Операції, що здійснюють М. c., поділяють на операції зі встановлення миру, з підтримання миру, з примусу до миру, з відбудови миру. Крім того, у рамках миро­творчої діяльності проводять по­шук.-рятув., гуманітарні та ін. операції. У широкому розумінні до М. с. також відносять міжнар. громад. організації та рухи, створ. з метою сприяння розвиткові безконфлікт. відносин у світі («Вчені за мир», «Лікарі за мир» тощо). Нині найвпливовішими є М. с. ООН — військ. контингенти країн-чл. ООН, які, відповідно до статуту організації, здійснюють миротворчу діяльність для запобігання або ліквідації загрози миру та безпеці. Гол. форма діяльності — операції з підтримання миру, що передбачають блокаду, розведення ворогуючих сторін, заходи із силового встановлення миру. Вперше ООН надіслала своїх військ. спостерігачів 1948 на Близький Схід. У подальшому різні миротворчі функції виконували ЗС ООН у Конґо (1960–64), ЗС ООН на Кіпрі (від 1964), Надзвич. сили ООН в Єгипті (1965–67), Надзвич. ЗС ООН на Близькому Сході (1973–79), Сили ООН для нагляду за роз’єднанням ізраїл. та сирій. військ (від 1974), Тимчас. ЗС для підтримання миру в Лівані (від 1978) та ін. 1988 миро­творців ООН відзнач. Нобелів. премією миру за сприяння зменшенню конфліктності у надзвич. складних умовах у р-нах, де діяло перемир’я, але мирні договори не було укладено. ЗС України беруть участь у миротвор. операціях під егідою ООН, НАТО, ОБСЄ від 1992 (загалом задіяно 37 тис. військовиків, 50 із яких загинули). Серед них — Сили ООН з охорони (Югославія, 1992–95), Місія ООН у Таджикистані (1994–2000), Сили втілення та Сили cтабілізації у Боснії та Герцеґовині, Місія ООН превентив. розгортання у Македонії (усі — 1995–99), Тимчас. адміністрація ООН для Сх. Славонії, Барані та Зх. Срема (Хорватія, 1996–98), Місія ООН в Анґолі (1996–99), Місія ООН на п-ові Превлака (Хорватія, 1996–2002), Місія ООН у Ґватемалі (1997), Місія ОБСЄ з верифікації у Косово (1998–2001), Місія ОБСЄ у Грузії (1999–2005), Міжнар. сили сприяння безпеці (Афганістан, 2000–01), Тимчас. сили ООН у Лівані (2000–06), Місія ООН у Сьєрра-Леоне (2001–05), Гуманітарна місія в Кувейті (2003), Укр. миротворча місія в Ліберії (2003–18), Укр. миро­творча місія в Ефіопії та Еритреї (2004–08), Укр. миротворча місія в Іраку (2005–08), Міжнар. сили сприяння безпеці в Афганістані (2007–14), Місія ООН у Грузії (2008–09); Міжнар. сили з підтримки миру в Косово (від 1999), Укр. миротворча операція у Конґо (від 2000), Операція ООН у Кот-д’Івуарі (від 2011). Від 2015 Президент України П. Порошенко пропонує ввести на тер. тимчасово окупов. р-нів Донец. і Луган. обл. (включно з ділянкою держ. кордону) М. с. ООН, однак країна-агресор РФ, що є постій. чл. Ради безпеки ООН і володіє правом вето, послідовно блокує практичні кроки у цьому напрямі та висуває неприйнятні для України умови.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю