Меншовизм

МЕНШОВИ́ЗМ  — течія у російській соціал-демократії, що протистояла більшовизму. Фракція меншовиків організаційно оформилася після 2-го з’їзду РСДРП (1903), який прийняв програму і статут партії. Вона отримала назву за результатами виборів до керів. органів РСДРП. При обговоренні статуту виявилося ідейне розходження всередині партії: ті її чл., які висловилися за побудову партії на зразок європ. соціал-демократії, без обов’язк. парт. діяльності, при виборах ЦК опинилися в меншості, а більшість отримали прихильники суворого централізму, жорсткої парт. дисципліни та підкорення парт. директивам (передумови для нелегал. роботи у підпіллі). До 1917 РСДРП існувала як єдина партія, після 7-ї конф., що відбулася 24–29 квітня (7–12 травня) 1917, з неї виокремилася РСДРП(біль­­шовиків). Лідери РСДРП(мен­шо­виків) — П. Аксельрод, Ю. Мартов, Г. Плеханов, Ф. Дан, І. Церетелі, друк. органи — г. «Вперед», «Рабочая мысль» та ін. Після Лютн. революції 1917 М. становив впливову політ. силу, РСДРП(меншовиків) нарах. до 193 тис. чл. Меншовики вважали революцію, що почалася, бурж., виступали за співробітництво різних сусп. верств та політ. партій, разом із есерами відігравали провідну роль у радах, входили до Всерос. ЦВК, Тимчас. уряду (І. Церетелі, М. Скобелєв, П. Малянтович та ін.). Водночас посилилися суперечності всередині партії, яка складалася з різних фракцій (оборонці, інтернаціоналісти тощо). Після об’єднав. з’їзду в серпні 1917 вона отримала назву РСДРП(об’єднана). 1917 в Україні діяло до 50-ти місц. організацій, чисельність яких складала 40 тис. осіб. Член партії входили до УЦР і Малої ради (М. Балабанов, К. Кононенко). Меншовики не заперечували проти укр. автономії у складі Рос. держави, але виступали проти суверен. укр. респуб­ліки. Вони засудили захоплення влади у країні більшовиками (див. Жовтневий переворот 1917), вимагали передачі її Всерос. Установ. зборам, обстоювали необхідність утворення однорідного соціаліст. уряду. 14 червня 1918 Всерос. ЦВК виключив меншовиків зі свого складу та з місц. рад усіх рівнів. Під час воєн. дій 1918–20 партія вела боротьбу проти більшов. влади, її представники входили до антибільшов. урядів, організов. у м. Самара, Омськ, Єкатеринбург (усі — Росія), брали участь у Кронштадт. заколоті 1921. Частина її чл. емігрувала і 1921 створила Закордонну делегацію РСДРП на чолі з Ю. Мартовим. У рад. респ. окремі організації меншовиків 1921–22 діяли легально, 1923–24 — нелегально. Після 1925 М. у СРСР був фактично знищений, більшість чл. партії репрес., невелика частина, зокрема А. Вишинський, увійшла до складу РКП(б).

Завантажити статтю