Одеська залізниця

ОДЕ́СЬКА ЗАЛІЗНИ́ЦЯ — одна з най­старіших залізниць України. Буд-во роз­почато 1863, регуляр. рух по­їздів — 1865 на ділянках Одеса–Балта, Роз­дільна–Кучурган. 1867–69 уведено в екс­плуатацію лінії Балта–Єлисавет­град (нині Кропивницький)–Крю­ків-на-Дні­прі, Одеса-Порт–Куяльник (соляні роз­робки), Кучурган–Тирасполь. 1865–69 залізниця мала назву Одесько-Балтська. 1870, після заверше­н­ня будівництва лінії Київ–Козятин, О. з. отримала вихід на мережу залізниць Рос. імперії й пере­йшла у власність Рос. товариства пароплавства і торгівлі (РОПіТ). 1873 роз­почато рух по­їздів на ділянках Знамʼянка–Миколаїв, 1876 — Фастів–Бобринська–Знамʼянка з від­галуже­н­нями до Шполи (нині Черкас. обл.) та Черкас. Для потреб військових 1877 побудовано лінію Бендери–Галац через Бол­град і Рені (нині обидва — Одес. обл.). 1878–1936 О. з., після обʼ­єд­на­н­ня з Києво-Брестською та Брестсько-Граєвською залізницями, — у складі Пів­ден­но-Західної залізниці. Побудовано лінії Вапнярка–Шпола та Козятин–Умань із від­галуже­н­ням до Тростянця-Подільського (нині смт Тростянець Гайсин. р-ну Вінн. обл., 1891), Гребінка–Красне (на Дні­прі) через Золотоношу (нині Черкас. обл., 1897), Пʼятихатки–Користівка (1901), Миколаїв–Херсон (1907), Бобринська–Одеса через ст. Помічна та Колосівка, Миколаїв–Херсон–Снігурівка (1914), Бес­сарабська–Арциз–Ак­керман (нині Білгород-Дністровський Одес. обл., 1915), Одеса–Овід­іополь із від­галуже­н­ням до Кароліно-Бугаза (нині Білгород-Дністров. р-ну, 1916), Ак­керман–Бугаз та Колосівка–Миколаїв (1917). Після більшов. пере­вороту 1917 залізниці націоналізовано й під­порядк. наркомату шляхів сполуче­н­ня. 1936 О. з. ви­окремлено з Пд.-Зх. залізниці; у цьому ж році роз­почато вид. власної г. «Черноморский гудок». 1939 екс­плуатац. довж. О. з. становила 2,5 тис. км. До 1941 від­крито дільниці Вадим–Цюрупинськ (нині Олешки), Золотоноша–Ляплава, Арциз–Ізмаїл. Під час нім. окупації 1941–44 за­знала знач. матеріал. втрат. Після обʼ­єд­на­н­ня із залізницею Молдови 1953–79 називалася Одесько-Кишинівською, від 1979 О. з. — знову самост. під­приємство. Побудовано низку сполучень: Херсон–Вадим (1944), Федорівка–Каховка (1956), Снігурівка–Каховка (1961), Колосівка–Роз­дільна (1968), Долинська–Помічна (1978), Чорноморська–Берегова (1981) та ін. Від серед. 1950-х рр. роз­почато докорін­не тех. пере­оснаще­н­ня О. з., зокрема пере­ведено на тепло- й електровозну тяги, електрифіковано лінію Знамʼянка–Шевченко–Миронівка (1962), а згодом — Помічна–Колосівка, Одеса-Сортувальна–Одеса-Головна (1972), Одеса–Бугаз із від­галуже­н­ням на Іл­лічівськ (нині Чорноморськ, 1973), Бугаз–Білгород-Дністровський (1974). У рад. період мережа залізниць продовжувала роз­виватися в напрямку портів, у звʼязку з будівництвом яких уведено в екс­плуатацію ділянки 22 км–Іл­лічівськ (1958), Кульбакине–Жовтнева (побл. Миколаєва, 1968). До пором. комплексу в Іл­лічівську прокладено залізничну гілку Одеса–За­става I (1978). Станом на 1982, протяжність О. з. складала 4090 км, 60 % вантажоперевезень нею здійснювали з викори­ста­н­ням електр. тяги, проводили роботи з автоматизації та централізації керува­н­ня рухом на залізниці. Потім на електровозну тягу пере­вели ділянки Одеса–Роз­дільна, Помічна–Долинська (1983), Котовськ (нині Подільськ)–Помічна, Котовськ–Вапнярка (1985–91). Від 1991 О. з. — у складі «Укрзалізниці», від 2015 — її регіон. філія.

Електрифіковано лінії Котовськ–Роз­дільна (1994), Одеса-Пере­сип–Одеса-Порт (1999), ділянку Роз­дільна–Кучурган (2000), лінію Користівка–Бурти і другий шлях на ділянці Кавуни–1100 км (2009). Для збільше­н­ня притоку вантажів в порти Одеси та Іл­лічівська 1997 від­крито зерноперевантажув. комплекси, освоєно нові напрямки пором. сполуче­н­ня до Поті та Батумі (обидва — Грузія, 1999). Важливим для О. з. було також від­новле­н­ня екс­плуатації електрифіков. лінії Долинська–Помічна (1999). Усі ці роботи до­зволили організувати 2003 рух контейнер. по­їзда «Вікінг» від Іл­лічівська до Клайпеди (Литва). Нині контейнерні по­їзди курсують у напрямках Києва, Дні­пра, Мінська. Сут­тєві зміни від­булися у пасажир. госп-ві залізниці, зокрема 1998 введено фірм. обслуговува­н­ня пасажирів у приміських по­їздах, 1999 на всіх вокзалах обл. центрів та найважливіших станцій від­крито сервісні центри, що обладнані системами «Екс­прес УЗ», квитк. каси ін. станцій під­ʼєд­нано до дис­петчер. терміналів. 1999–2003 роз­будовано нові вокзали на ст. Вапнярка, Ізмаїл, Олександрія, Цвіткове та вокзал європ. класу на ст. Роз­дільна, поновлено вокзали на лініях Пʼятихатки–Миронівка, Одеса–Ізмаїл, Одеса–Вапнярка. 1999 зі складу залізниць Молдови були пере­дані дільниці Бол­град та Рені з наявною на цих станціях залізнич. інфра­структурою. Від 2003 на дільниці Пʼяти­хатки–Миронівка курсує швидкіс. поїзд Київ–Дні­про, а від 2005 — «Пів­ден­ний екс­прес» від Одеси до Він­ниці. У 2000-х рр. уведено в дію пром. телебаче­н­ня під час огляду вантажів (як на станціях, так і під час руху по­їздів), цифр. телефон­ні станції «Фарлеп» та мікро­процесорні системи «Каскад», впроваджено супутник. звʼязок, а також про­граму заміни тепловозів 2ТЕ10 на модернізовані 2ТЕ116у, електровозів ВЛ80т — на ВЛ40у, роз­почато екс­плуатацію нових електровозів 2ЕЛ5, 2ЕС5К «Єрмак» та дизель-по­їздів ДЕЛ-02 тощо. 2005–14 модернізовано лінії Знамʼянка–Долинська–Миколаїв, Помічна–Одеса-Сортувальна, Одеса–Вапнярка, що до­зволило 2014 запустити поїзд Одеса–Київ системи «Інтерсіті» та забезпечити пропуск по­їздів під­вищеної ваги у напрямках припорт. станцій. Удосконалено ремонтну базу, зокрема 2008–15 побудовано коліс. цех у депо Котовськ, уведено в дію нове діа­гност. устаткува­н­ня та нові від­ділки для ремонту сучас. локомотивів. 2016 почав курсувати швидкіс. поїзд категорії «Інтерсіті» Київ–Миколаїв–Херсон, 2017 — щотижн. круговий контейнер. поїзд між терміналом «ТІС» та Дні­пров. річк. портом (див. Дні­пропетровський річковий порт). 2018 на О. з. створ. дирекцію залізнич. пере­везень з організації взаємодії портів та припорт. станцій, до складу якої уві­йшли станції Одеса-Порт, Берегова, Ізмаїл, Чорноморськ-Порт, Херсон-Порт, Прибузька, Миколаїв-Вантажний. Нині О. з. обслуговує 6 областей України — Одеську, Миколаївську, Херсонську, Кірово­градську, Черкаську і частково Він­ницьку. Пере­тин держ. кордону з Молдовою здійснюють через залізничні пункти пропуску Тимкове (Слобідка), Кучурган, Серпневе. Територією залізниці проходить між­нар. транс­порт. коридор № 9 (Александруполіс/Пловдив–Бухарест–Кишинів–Роз­дільна–Київ–Вітебськ–­Псков–С.-Петербург–Гельсинкі), з від­галуже­н­ням Роз­дільна–Одеса–Ізмал (у пер­спективі продовже­н­ня до Рені), та додатк. коридор Ґданськ–Одеса («Балтика–Чорне море»), що забезпечує здійсне­н­ня транзит. пере­везень екс­порт­но-імпорт. вантажів. У зоні дії залізниці — 8 мор. портів (Одеський, «Чорноморськ», «Пів­ден­ний», Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Миколаївський, Херсонський, «Ольвія») і 3 річкових (Черкаський, Херсонський, Миколаївський), поромні пере­прави Чорноморськ–Варна, Чорноморськ–Поті/Батумі. Вони забезпечують зовн. транс­порт­ні звʼязки з понад 70-ма країнами світу. У структурі залізниці — Одес. обʼ­єд­нана, Шевченків. (м. Сміла Черкас. обл.), Знамʼян. (Кропивн. р-н Кіровогр. обл.) та Херсон. дирекції залізнич. пере­везень; 292 станції, 7 локомотив. і 9 вагон. депо. Екс­плуа­тац. довж. колії складає 4,3 тис. км. У листопаді 2021 АТ «Укрзалізниця» запустило «Дунайський екс­прес» Ізмаїл–Одеса, за маршрутом курсуватиме сучас. дизель-потяг вітчизн. виробництва. Соц. сфера: зони від­починку на Пн.-Зх. узбереж­жі Чорного моря, р. Дні­про, Дністер, Пд. Буг, Примор. лиманах, 2 дит. табори, 2 Палаци культури, 18 б-к, Палац спорту, водна станція; 16 лікарень, поліклініка, 4 санаторії-профілакторії. Директор — С. Нікулін (від 2018).

Завантажити статтю