Одеський національний художній музей

ОДЕ́СЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ ХУДО́ЖНІЙ МУЗЕ́Й

Засн. 1899 з ініціативи Одес. товариства крас. мистецтв (створ. 1865) як Міський музей витончених мистецтв; 1919–23 та 1944–66 — картин­на галерея; від 2021 має статус національного. Роз­таш. у центрі Одеси в палаці Потоцьких-Наришкіних, побудов. 1824–26 (автора проекту не встановлено, будівлю освідчив 1828 одес. арх. Ф. Боффо). Зібр. музею складалося з картин, пере­даних Імператор. АМ (С.-Пе­тербург), творів мистецтва колекціонерів та меценатів Є. Апостолопуло, О. Рус­сова, М. Толстого (молодшого), М. Брайкевича, К. Севастопуло, А. Янопуло та багатьох ін. Екс­позиція роз­міщена у 26-ти залах на 2-х поверхах, її сформовано у по­єд­нан­ні істор.-хронол. та про­блем. під­ходів. У фондах музею — бл. 12 тис. оригін. творів від 16 ст. до сучасності. Зібр. охоплює всі види мистецтва: живопис, графіку, скульптуру, декор.-ужитк. мистецтво, фото­графію, відео-арт. Екс­позиція від­кривається творами іконописців 16–18 ст. та світськими порт­ретами 17 ст. Живопис 18 — поч. 19 ст. пред­ставлено порт­ретами, створ. такими майстрами епохи, як Д. Левицький, В. Боровиковський, В. Тропінін та ін. Цікава й числен­на колекція полотен І. Айвазовсь­кого. Кілька офортів Т. Шевченка, картини К. Трутовського, Л. Жемчужникова та ін. майстрів, на яких впливали ідеї Кобзаря, дають уяву про виникне­н­ня й роз­виток критич. реалізму в мистецтві України серед. 19 ст. Музей має зібр. творів членів Товариства пере­сув. худож. ви­ставок — М. Клодта, М. Ґе, А. Куїнджі, С. Світославського, М. Пимоненка, І. Похитонова та ін. Один із кращих роз­ділів колекції — мистецтво на межі 19 і 20 ст. — висвітлює роз­маїтість та напруженість твор. пошуків З. Серебрякової, М. Врубеля, М. Реріха, О. Мурашка, В. Кандинського, М. Жука, І. Труша та ін. У музеї екс­понують унікал. колекцію живопису майстрів Товариства пд.-рос. художників (засн. 1890 в Одесі), твори К. Ко­станді, Г. Ладиженського, Г. Головкова, П. Нілуса, що сформували основи одес. живопис. школи. Від­діл сучас. мистецтва презентує художнє життя Одеси та України від 1910-х рр. до сьогоде­н­ня — «Одес. незалежні», Товариство художників ім. К. Ко­станді, групи одес. нонконформіст. мистецтва 1960–80-х рр., «Живописний заповід­ник», «Паркомуна», «Р.Е.П.», «Медгерменевтика». В екс­позиції — кращі роботи художників Одеси та ін. регіонів України А. Петрицького, Т. Фраєрмана, М. Глущенко, Т. Яблонської, О. Ацманчука, Ю. Єгорова, Т. Сільваші, А. Савадова, А. Сагайдаковського, Р. Мініна та багатьох ін. Нині спів­роб. музею ви­вчають, здійснюють наук. об­ґрунтува­н­ня цін­ностей музей. зі­бра­н­ня. Тут проходять числен­ні всеукр. та між­нар. наук.-практ. конф., що су­проводжуються ви­ставками та вид. каталогів із матеріалами доповід­ей, зокрема: «В. В. Кандинський і одеське культурне життя початку ХХ ст.» (1996), «До 100-річчя Одеського художнього музею» (1999), «Ікона Поді­л­ля» (2001), «Художнє су­спільство ім. К. К. Ко­станді» (2002), «Спецфонд» (2018), «Ексгумація. Соцреалізм з колекції Одеського художнього музею» (2018–19), «Костянтин Сомов. Без цензури» (2019), «Суворі та стильні» (2020), «Від двадцятих до двад­цятих», «Рой. До 60-річчя Олександра Ройтбурда» (обидві — 2021). На межі тисячоліть музей очолювали: Н. Касько (1980–95), Н. Поліщук (1996–2012), В. Абрамов (2012–17), О. Ройтбурд (2018–21), від 2021 в. о. дир. — О. Ковальчук.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю