Козловський Іван Семенович
КОЗЛО́ВСЬКИЙ Іван Семенович (11(24). 03. 1900, с. Мар’янівка, нині Васильківського р-ну Київської обл. — 21. 12. 1993, Москва) — співак (ліричний тенор). Народний артист СРСР (1940), України (1993). Сталінська премія (1941, 1949). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1990). Закінчив Київський муз.-драм. інститут (1919; кл. О. Муравйової). 1918–22 — артист Полтавського пересувного музично-драматичного театру, 1922–23 — українських музичних театрів; 1924 — соліст Харківської, 1925–26 — Свердловської (нині Єкатеринбург) опер, 1926–54 — Великого театру в Москві. 1938–40 — організатор і художній керівник концертного Ансамблю опери у Москві, де поставив опери «Вертер» Ж. Массне, «Орфей і Евридіка» К. Ґлюка (партія Орфея), «Паяци» Р. Леонкавалло. Володів надзвичайно красивим голосом світлого сріблястого тембру, широкого діапазону з вільним верхнім регістром. Мистецтву К. притаманні емоційність, щирість, легкість і теплота звучання, майстерність сценічного перевтілення, філігранне фразування. Не гастролював за кордоном (був «невиїзним»). Особливою глибиною та сценічною довершеністю вирізняється створений співаком образ Юродивого в опері «Борис Годунов» М. Мусоргського. К. — один із найвизначніших камерних співаків 20 ст. Неповторними стали артистичні виконання К. творів російських (М. Глінка, О. Даргомижський, П. Чайковський, С. Рахманінов), зарубіжних (Л. ван Бетговен, Ф. Шуберт, Р. Шуманн, Ф. Ліст) композиторів. Прагнув створити оперу-концерт із напруженою сценічною дією. К. активно пропагував творчість М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, М. Аркаса, С. Гулака-Артемовського, українські народні пісні (зокрема на словах Т. Шевченка — «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої», «По діброві вітер виє», «Така її доля», «Як умру, то поховайте…», «Мені однаково»), українські колядки (у власній обробці). Виконав партії Андрія в опері «Катерина» М. Аркаса (за однойменною поемою Т. Шевченка; 1918, Полтавський пересувний український муз.-драм. театр; 1924, опера і Український нар. театр у Харкові; 1940, Ансамбль опери в Москві, водночас постановник цієї вистави), Петра в опері «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1954, Ансамбль опери в Москві). Записав на грамплатівки 22 українські народні пісні. Автор спогадів про українських співаків О. Петрусенко, М. Донця, П. Цесевича, М. Микишу, Б. Гмирю та інших; автобіографічної книги «Музыка — радость и боль моя: Воспоминания, письма, статьи, интервью» (Москва, 2003). У 1970-х рр. на власні кошти відкрив у рідному селі музичну школу. 1994 у Мар’янівці створено Козловського І. С. Меморіальний музей-садибу.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Левко («Утоплена» М. Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Берендей, Звіздар, Моцарт, Індійський гість («Снігуронька», «Золотий півник», «Моцарт і Сальєрі», «Садко» М. Римського-Корсакова), Володимир Ігорович («Князь Ігор» О. Бородіна), Синодал («Демон» А. Рубінштейна), Принц («Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва), Дубровський (однойм. опера Е. Направника), Фауст, Ромео («Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно), Лоенґрін (однойм. опера Р. Ваґнера), Альфред, Герцог («Травіата», «Ріґолетто» Дж. Верді), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Пінкертон («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні).
Рекомендована література
- Поляновский Г. Иван Семенович Козловский. Москва; Ленинград, 1945;
- Булат Т. «...Далеко краще від солов’я...» (Із спогадів про І. Козловського) // НТЕ. 1994. № 1;
- Сікорська І. Талант сина України (Пам’яті І. С. Козловського) // Там само. № 2–3;
- Ревуцький В. Із затушованих фактів життєпису великого українського співака (Нотатки до біографії І. С. Козловського) // Там само. № 5–6;
- Лебедев В. С. Божественный посол: Воспоминания об И. С. Козловском. Владимир, 2000;
- Медведєв В. Митець, визнаний світом (До 100-річчя від дня народж. І. С. Козловського) // Мист. обрії’2000: Альм. К., 2002.
Завантажити статтю
Людина 
