Клов
КЛОВ — історична місцевість, урочище в Печерському районі Києва. Знаходиться у пн.-зх. частині Печер. плато (сучасні Клов. узвіз, вул. І. Мар’яненка, І. Мечникова, П. Орлика, О. Богомольця, Банкова та ін.). Назва пов’язана з найбільшим (бл. 3,2 км) притоком р. Либідь — струмком Клов, який на поч. 20 ст. взято в колектор (до забудови багатоповерхівками в 1960-х рр. побл. Кріпос. провулка можна було побачити витік). Клов протікає улоговиною Клов. узвозу, вздовж вул. І. Мечникова й Еспланадна, під Нац. спорт. комплексом «Олімпійський» і Троїц. площею та вул. Фізкультури, має 2 притоки — Кловиця та Хрещатик. У 2-й пол. 11 ст. Стефан, колиш. ігумен Печер. монастиря, заснував тут обитель із мурованою церквою на честь чуда Богородиці у Влахерн. храмі в Константинополі. 1096 вона зазнала нападу половців, 1240 — монголо-татар. У Клов. монастирі був похов. князь Давид Ігорович (1112). Завдяки дослідж. П. Толочка (1963) й І. Мовчана (1974–75) встановлено, що вже до 15 ст. храм розібрано повністю (не зберігся навіть фундамент). Місцевість до 18 ст. належала Києво-Печер. лаврі. 1752–56 зведено Кловський палац (нині вул. П. Орлика, № 8), який (з перебудовами) зберігся до нашого часу. Від 1869 до 1920-х рр. вул. П. Орлика мала назву Елизаветинська. На ній (№ 1/15) також збереглася пам’ятка нац. значення — колиш. особняк М. Ковалевського (1911–13, арх. П. Альошин). Раніше існували Кловські бульвар (нині вул. І. Мечникова), вулиця (нині С. Гусовського) і провулок (нині у складі Клов. узвозу). 1989 у цій місцевості відкрито станцію метро «Кловська» (до 1993 — І. Мечникова; арх. М. Соляник, А. Крушинський, Л. Качалова, О. Черевко).
Рекомендована література
- Толочко П. П. Історична топографія стародавнього Києва. 1970;
- Мовчан І. І. Давньокиївська околиця. 1993;
- Ковалинський В. В. Київські мініатюри. Кн. 1. 2006 (усі — Київ).
Завантажити статтю
Історичні місця 
