Піша Лариса Петрівна

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Піша Лариса Петрівна
Діяльність:: живописець
Дата народження:: 6 листоп. 1964

ПІ́ША Лариса Петрівна (06. 11. 1964, Київ) — живописець, графік, монументаліст. Дочка Петра, сестра Сергія Іванових, онука М. Жовтобрюха. Премія Київської організації НСХУ імені М. Бойчука (2020). Членкиня НСХУ (1992), Спілки дизайнерів України (2000). Закінчила Київський художній інститут (1988; викладачі М. Стороженко, В. Чеканюк). Стажувалася у французькому мистецькому центрі «Cité internationale des arts» (Париж, 2005). Працювала художником-монументалістом на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва (1988–93); референтом з питань мистецтв Президента України Л. Кравчука у Фонді сприяння розвитку мистецтв (1994–96). Від 1997 — на творчій роботі. Від 2021 — голова секції монументально-декоративного мистецтва Київської організації НСХУ. Для постмодерністичної творчості П. характерне поєднання як традиційного українського мистецтва й новітніх європейських тенденцій 1-ї половини 21 ст., тяжіння до філософсько-символічного вираження, так і несподівано різних стилів, залучення іронічних та ігрових моментів. Мисткиня експериментує з живописом, енкаустикою, графікою, вітражем, настінним розписом, нерідко змішує їх, досягаючи виразності співставлення індивідуального самовираження з суспільним масштабом, фігуративної деталізації з абстрактно-дизайнерським узагальненням. Її художнє мислення йде від конкретного й чуттєвого зображення до складної метафоричної мови. Твори П. впізнавані за декоративною виразністю широкого спектру формально-колористичних засобів, від лаконічно-спрощених до тонко нюансованих і глибоко містичних, за особливою інтонацією піднесеності й поетичності. Учасниця всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 1988. Персональні — у Києві (1988, 1990–91, 1994, 1996, 1998, 2000–03, 2006, 2011–12, 2016–17, 2019, 2023). Деякі твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ), Музеї історії Києва.

Додаткові відомості

Основні твори: серії — живопису: «Дерево мого роду» (1988–92), «Анімалістика» (1998–2003), «Крила» (1999–2006), «Гондвана» (2004), «Стихійні почуття» (2018–19), «Коріння. Сила землі» (2022–23); енкаустики: «Квіти кохання» (1993–2000), «Французькі таблички» (2005–06), «Гойдалка» (2010–11), «Русанівські сади» (2013–14); настінні розписи — «Дороги» (1988), «Летючий корабель» (1993), «Карта Меркатора» (2000); вітражі — «Біблійні сюжети» (2000–22), «Рослинні мотиви» (2000–23), «Метелики» (2001); проєкт «Люди. Листи. Напрямки» (2014).