Коваль Григорій Павлович
КО́ВАЛЬ Григорій Павлович (20. 09. 1921, м. Ічня, нині Черніг. обл. — 14. 07. 1997, Київ, похов. у рідному місті) — поет, перекладач. Член СПУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. пед. інститут (1951). Учителював на Закарпатті. Перебував на культ.-осв., пед. та журналіст. роботах. Від 1956 — у Києві. Працював у г. «Колгоспне село», «Робітнича газета»; заст. гол. ред. у видавництві «Радянський письменник». Друкувався від 1947. Перші зб. «Гірська легенда» (1947) і «Слово про вірність» (1955) позначені впливом укр. пісен. фольклору, перейняті почуттям громадян. відповідальності. Наступні його поезії сповнені філос. заглибленістю у явища життя, пошуками душев. гармонії, закоханістю в красу рідного краю. Автор зб. для дітей «Жайворонкові дзвіночки» (1970), «Як комар збирав нектар» (1973), «Росинка» (1981), «Щедрий їжачок» (1989). Усі книги видано у Києві. Деякі вірші К. покладено на музику. Переклав українською мовою окремі твори білорус. (А. Кулешова, Максима Лужаніна, М. Машари), груз. (І. Абашидзе, К. Каладзе), латис. (А. Елксне, А. Скалбе), туркм. (А. Ковусова), болгар. (І. Давидкова) поетів. Займався також живописом і музикою. В Ічні одну з вулиць названо ім’ям К.; на будинку, де він народився, встановлено мемор. дошку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Під небом України. 1962; Росяниця. 1966; Зелене полум’я. 1970; Меридіани долі. 1976; Запах трави. 1979; Сузір’я доброти. 1981; Солов’їна криниця. 1984; Зорепад. 1990; Вибране: Лірика. 1991; Згадайте про мене. 2000 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Речмедін В. Радість світотворення // Вітчизна. 1971. № 10;
- Кочевський В. У світлиці доброти і краси // Жива вода. 1996. № 11;
- Камінчук А. Загадка роси // Київ. 1999. № 9–10;
- Балабай В. І. Перейти Рубікон. Спогади про поета Григорія Коваля // Ічнянщина. 2004. № 25.
Завантажити статтю
Людина 
