Канівський природний заповідник
КА́НІВСЬКИЙ ПРИРО́ДНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК Знаходиться у Канів. р-ні Черкас. обл. Створ. 1923 з ініціативи В. Різниченка як Держ. лісостеп. заповідник ім. Т. Шевченка. Від 1933 — Середньодніпров., 1939–51 — Канів. біогеогр. заповідник, 1968 відновл. як Канів. держ. заповідник, від 1992 — сучасна назва. Площа 2026,98 га, зокрема охорон. зони — 1354 га. Підпорядк. Київ. університету, який водночас є і наук. куратором. Розташ. переважно на правому березі Дніпра, на тер. колиш. дачі «Княжа Гора» М. Біляшівського (тут знаходиться його могила). У рельєфі виділяють куполоподібні та видовж. підвищення, розчленов. розгалуж. яружно-балк. мережею. За фіз.-геогр. районуванням тер. заповідника знаходиться на межі Дністров.-Дніпров. та Лівобережно-Дніпров. лісостеп. країв Лісостеп. зони, за геоботан. належить до Уман.-Канів. (Правобереж. центр.) округу Поділ.-Середньопридніпров. підпровінції Східноєвроп. провінції Європ.-Сибір. лісостеп. області. К. п. з. об’єднує 3 різні за природ. особливостями частини: надзаплавну (вкриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра — Канів. геол. дислокації), 2 заплав. о-ви Дніпра — Круглик, Шелестів. Після будівництва Канів. ГЕС до складу заповідника увійшли і Зміїні о-ви у Канів. водосховищі. Рослин. покрив заплави представлений угрупованнями водяної, прибережно-водяної, лучної та лісової флори. У деревостані найнижчі ділянки займають вербові ліси, підвищені — тополеві, найвищі — шелюга, костриця. На борових терасах переважають болотна (осоково-гіпнові болота), прибережно-водяна, лісова (сосна, дуб) формації. На місці зведених лісів — травостій, деревно-чагарник. угруповання перших етапів демутації лісової рослинності. На лесових терасах зростають на сх. межі ареалу грабові ліси, є посадки робінії, лучно-степ. ділянки. Флора заповідника налічує 1018 видів водоростей, 170 — лишайників, 138 — мохів, 990 — судин. рослин, 1254 — грибів. До Зеленої книги України занес. 7 рослин. угруповань, до Червоної книги України — 29 видів судин. рослин (чина ряба, скополія карніолійська, сальвінія плаваюча, гронянка півмісяцева, сон чорніючий, ковила дніпровська та ін.). Серед видів, занес. до Європ. Червоного списку, — щавель український, фіалка Лавренка, жовтозілля дніпровське, козельці українські, шипшина яблучна, верблюдка лиса. У тварин. світі — 53 види ссавців, 226 — птахів, 11 — земноводних, 8 — плазунів, понад 10 тис. — безхребетних, з них бл. 8 тис. — комах. Щороку на Дніпрі біля К. п. з. зимує бл. 20 орланів-білохвостів, від 1996 цей птах гніздиться у заповіднику. Трапляються лелека чорний, скопа, змієїд, балабан та ін. (усі — занес. до Червоної книги України). На о-ві Круглик — колонія чаплі сірої (бл. 400 гнізд), гніздиться також баклан великий. Восени у затоках та затопл. лісі на Круглику — сотні качок, куликів, мартинів. Водяться косуля, кабан, лисиця, заєць, лось; на о-вах постійно мешкають кілька сімей бобрів, видра, норка. Серед земноводних — жаби гостроморда, трав’яна, ставкова, ропуха сіра, квакша, часничниця, тритони звичайний і гребінчастий. Плазуни представлені ящірками зеленою та прудкою, вужем, веретільницею, мідянкою, гадюкою звичайною. До Червоної книги України занес. 35 видів комах, 6 — ссавців, 26 — птахів. На тер. К. п. з. — залишки 2 скіф. городищ 4 ст. до н. е., поселення полян 4 ст. н. е., давньорус. городища Родень (9–13 ст.). Від 1995 видається ж. «Заповідна справа в Україні». На базі заповідника діє навч. центр для підвищення кваліфікації пров. фахівців заповід. справи України.
Рекомендована література
- Кришталь О. П. Канівський біогеографічний заповідник // Зб. пр. Канів. біогеогр. заповідника. К., 1947. Т. 1, вип. 1;
- Шевчик В. Л., Соломаха В. А., Войтюк Ю. О. Синтаксономія рослинності та список флори Канівського природного заповідника // Укр. фітоценол. зб. Вип. 1(4). Сер. Б: природно-заповідні тер. К., 1996;
- Чорна Л. О., Чорний М. Г. Канівський природний заповідник: шлях за 80 років // Заповідна справа в Україні. 2002. Т. 8, вип. 2;
- Вони ж. Неповторний куточок України // Нариси історії Київ. університету. К., 2004;
- Гриби Канівського природного заповідника. К., 2008.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
