Кримські гори

КРИ́МСЬКІ ГО́РИ  — фізико-географічна (ландшафт­на) гірська система на Півдні Кримського півострова. Простя­гається на 180 км із Пд. Зх. на Пн. Сх. від мису Фіолент побл. Севастополя до мису Іллі побл. м. Феодосія. Шир. гір. смуги до 60 км, площа 6765 км². К. г. утворилися під час формування альпій. складчастої системи на Крим. мегаантиклінорії. У неоген-четвертин. періоді у рельєфі виділилися 3 майже паралел. пасма з крутими пд. і пологими пн. схилами: Головне пасмо Кримських гір (найвище, макс. вис. 1545 м, г. Роман-Кош), Внутрі­шнє пасмо Кримських гір (738 м, г. Кубалач), Зовнішнє пасмо Крим­ських гір (344 м, г. Казанташ). Пасма розділені ерозійно-тектон. поздовж. зниженнями (субсеквент. долинами), у бага­тьох місцях розсічені попереч. (консеквент.) річк. долинами, які іноді є каньйоноподібними. К. г. — складчасто-брилова система, що входить до Середзем­номор. рухливого поясу. Складені осадовими гір. породами тріас-юрського (аргіліти й алев­роліти фундаменту гір. споруди), юрського, крейдяного палеоген. та неоген. віку (вапняки, конгломерати, мергелі, глини), а також незнач. кількістю юрських вулкан. порід (ефузив. та інтрузив. генезису). На Пн. межує з платформно-рівнин. частиною п-ова, на Пд. — із Чор­ним морем. Характерні типові скельні стіни та схили, нагірні плато (яйли) з числен. карст. утвореннями (див. Кримські пе­­чери), ерозійні гори-останці, куести та ін. форми рельєфу, що визначають мозаїчну картину екотопів. Налічується бл. 1300 карст. порожнин (печер, шахт, колодязів), понад 8500 карст. лійок. У передгір’ї сформувалися оригін. куест. пасма. Найдовшою серед карст. порожнин К. г. є печера Кизил-Коба (21,5 км), найглибшою — Солдатська (517 м). У К. г. з корис. копалин видобу­вають флюсові, мармуроподібні та мохуваткові вапняки, габро-діабази. Клімат змінюється від вологого, з помірно холодною зимою на яйлах (середня температура липня +15,6 °С, лютого — до –3,8 °С; річна кількість опадів понад 1000 мм) до напівзасушливого, теплого, з м’якою зимою в передгір’ї (середня температура липня +21,2 °С, січня — до –0,5 °С; річна кількість опадів бл. 500 мм) та середземномор., посушливого, спекотного, з по­мірно теплою зимою на Пд. березі Криму (середня температура липня +23,7 °С, лютого — до +3,8 °С; річна кількість опадів бл. 600 мм). У К. г. відомо понад 2600 джерел, тут беруть початок майже всі річки п-ова. У цьому регіоні ростуть бл. 2350 видів та підвидів судин. рослин (92,5 % флори Крим. п-ова), зокрема 205 видів, занес. до Червоної книги України. У деревостані переважають широколистяні ліси (дуби пухнастий та скельний, граб і бук звичайні), значні площі займають хвойні (сосни кримська та звичайна), а також розріджені ліси (граб східний, дуби пухнастий та скельний, паліурус, види глоду, шипшини). Серед рідкіс. видів — ялівець високий, суничне дерево червоне, чист кримський, бл. 50 видів зозулинцевих тощо. З 63-х видів та підвидів ссавців, поширених на п-ові, 20 представлені у К. г. (олень шляхетний, муфлон європейський, підковоноси малий і південний та ін.). У К. г. виокремлюють 3 ландшафтні області: Крим. ліс. середньо­гір’я (Гол. пасмо К. г., 1565 км²), Крим. розрідженоліс. субсередземно­мор’я (Пд. берег Криму, 1255 км²) та Крим. лісостеп. передгір’я (Внутр. і Зовн. пасма та міжпас­мові зниження на Пн., 3945 км²). Для кожної з цих областей характерний певний набір генетично однорід. видів ландшафтів (див. Гірські ландшафти). У К. г. зосереджено 120 територій та об’єктів природно-заповід. фонду, зокрема 40 територій заг.-держ. значення (Карадазький природний заповідник, Крим­ський природний заповідник, Ял­тинський гірсько-лісовий природний заповідник, а також при­род. заповідник Мис Мартьян). К. г. — важливий район екотуризму.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю