Коцюбинська Наталія Антонівна

КОЦЮБИ́НСЬКА Наталія Антонівна (24. 06(06. 07). 1896, с. Мисюрівка, нині Старо­­синяв. р-ну Хмельн. обл. — 11. 12. 1937, м. Саратов, РФ) — мистецтвознавець, поетеса, політична діячка. Племінниця Михайла та Хоми Коцюбинських. Член УПСР (1917). За­­кін. у Києві Вищі жін. курси (1918), археол. інститут (1924). Працювала в Інформбюро армії УНР та Центр. повстан. комітеті. Від 1923 — науковий співробітник Кабінету укр. мистецтва ВУАН під керівництвом О. Новицького. Підтримувала стосунки з одним із кер. праз. групи УПСР М. Балашем. Ув’язнена 1924. Звільн. 1925 піс­­ля клопотань академік УАН С. Єфремова і заст. наркома осві­­ти П. Солодуба. Змушена була опублікувати заяву про вихід із УПСР, проте залишалася на антирад. позиціях. Складала карту худож. промисловості України, виявля­­ла вироб. центри нар. мистецтва. З експедиції у Тульчин. і Могилів. округи (нині Вінн. обл.) К. привезла 10 зразків селян. життя з Поділля, шовк. плащаницю, ма­­льов. полотняну корогву, зразки трипіл. культури. Досліджувала замкову арх-ру України, срібництво, мистецтво Поділля, зокрема підготувала роботу «Ор­­наментація рушників і килимів Поділля» (не захистила). Друку­­валася у ж. «Записки Всеукраїнського археологічного комітету», «Україна», «Хроніка ар­­хеології та мистецтва». Авторка статей «Пелікан в українському мистецтві» // «Записки історично-філологічного відділу УАН» (1926, кн. 9), «Що вимагав Д. М. Щербаківський від робіт по мистецтвознавству» (2-а ред. — 1929), розвідок про кам’янец. срібники та рештки замкових бу­­дов у м. Хмільник (нині Вінн. обл.). Зібрала матеріали для дослідж. «Деревляні церкви, огля­­нуті влітку 1926 р.», «Камінні та деревляні надгробки старих цвинтарів на Поділлі», «Жидівсь­­кі надгробки подільських цвинтарів». Навесні 1929 виїздила до Ленінграда (нині С.-Петербург; вивчала архіви та етногр. відділ Рос. музею) і Москви (фонди Му­­зею етнології РАН, Музею народознавства). Прорецензувала праці С. Таранушенка, Б. Пилипенка. У зв’язку зі смертю Д. Щербаківського підписала декларацію київ. інтелігенції, що мала знач. розголос. Надавала матеріал. допомогу репресов. парт. товаришам, їхнім родинам. 5 листопада 1934 заарешт. удруге. Під час обшуку вилучено 30 листів від чл. ЦК УПСР М. Любинського, Н. Петренка та ін., які перебували на заслан­­ні; 24 прим. ж. «Борітеся — поборете»; коментар В. Винниченка «Відвертий лист дрібного буржуя» до його роману «Соняшна машина»; її вірші політ. характеру, які енкаведисти охарактеризували як «антирадянські». 26 червня 1935 засудж. до заслання. Покарання відбувала у Саратові, де заарешт. утретє і розстріляна. Реабіліт.

Завантажити статтю