Іллічівськ

ІЛЛІЧІ́ВСЬК (нині Чорноморськ) — місто обласного значення Одеської області. Міській раді підпорядковане селище Олександрівка, села Малодолинське, Бурлача Балка. Знаходиться на узбережжі Сухого лиману Чорного моря, за 30 км від обласного центру. Площа 25 км². Населення 54 102 особи (2001, складає 98 % до 1989): українців — 67 %, росіян — 27 %, проживають також болгари, молдавани, білоруси, румуни, ґаґаузи. Залізнична станція, Чорноморський морський торговельний порт. Має статус міста-курорту. 1992 Буго-Дністровською експедицією Інституту археології АНУ тут виявлено залишки поселення епохи пізньої бронзи (10 ст. до н. е.). У 4–3 ст. до н. е. на тер. сучасного міста мешкали греки. Вони побудували фортецю та маяк. 1927 поблизу винрадгоспу ім. В. Таїрова знайдено кілька фрагментів амфор 6–5 ст. до н. е. У місті та його околицях збереглися скіфські й сарматські кургани. На карті Г. Меркатора, опублікованій 1609 в Амстердамі, поблизу гирла правого берега Сухого лиману позначено ґенуезькою колонію Джинестра. Протягом майже 3-х століть до кін. 18 ст. землі навколо Сухого лиману входили до складу Кримського ханства. На них кочували ногайські татари Едисанської орди. Після приєднання Криму до Російської імперії 1783 сюди переселилися і кримські татари. Одне з їхніх сіл розташовувалося на території сучасного села Малодолинське. У 2-й пол. 18 ст. почали селитися селяни-втікачі з України, Росії, Молдови. 1790–93 територія міста входила до складу Чорноморського козацького війська. У цей період також виникли грецькі, албанські, молдовські й німецькі хутори (1–2 двори). Нечисленне населення займалося хліборобством, тваринництвом, рибним промислом.

Наприкінці 18 ст. засновано хутір Бугове, який 1927 перейменовано в Іллічівський. 1896 у ньому було 10 дворів. 1941 хутір опинився в найближчому тилу радянських військ, які вели оборонні бої на підступах до Одеси. У серпні–жовтні берегами Сухого лиману безпосередньо проходила лінія фронту. Від 1952 — село міського типу з радянською назвою. 1957 розпочато будівництво морського порту, що значно пришвидшило розвиток. Від 1973 — місто обласного значення. 1920 у місті мешкало 232, 1939 — 600, 1952 — 3 тис., 1959 — 4,3 тис., 1979 — 43,1 тис., 1998 — 55,2 тис. осіб. Від 2016 має назву Чорноморськ.

Нині Чорноморськ — важливий промислово-транспортний центр. У місті, окрім морського торговельного порту, працюють Чорноморський судноремонтний завод, Чорноморський морський рибний порт, ЗАТи «Іллічівськзовніштранс», «Українська чорноморська індустрія» (виробництво рослин. і соєвої олії), «Чорноморський олійноекстракційний завод» (рослинна олія), «Чорноморський олійножировий комбінат» (перероблення пальмової олії), ТОВи «Аквафрост» (крабові палички та морепродукти), «Хай Рейз Контракшінз» (товарний бетон). Діють поромні переправи І.–Варна (Болгарія), І.–Поті/Батумі (Грузія). У місті станом на 2011 — 12 загальноосвітніх шкіл, українська гімназія, професійні училище морського транспорту та судноремонтний ліцей, Чорноморський інститут Одеського університету, 11 дитячих дошкільних закладів; музична школа, дитяча школа мистецтв, Палац культури, Будинок творчості школярів, Чорноморський музей образотворчих мистецтв ім. О. Білого, кінотеатр, 5 бібліотек; 4 поліклініки, лікарня, санаторій-профілакторій, 4 бази відпочинку; Палац спорту, 4 стадіони, 7 спортивних клубів, 3 спортивні школи, яхт-клуб, шахово-шашковий і тенісний клуби, стадіон пляжних видів спорту, СДЮШОР клубу «Чорноморець», фізкультурно-оздоровчий комплекс «Іллічівськзовніштранс». Виходять газети «Черноморский маяк», «Ильичевец», «Ильичевский судоремонтник». Функціонують нар. хор ветеранів праці, нар. цирк. студія «Арлекіно». Реліг. громади: УПЦ МП, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. Встановлено пам’ятники А. Гайдару, воїнам-афганцям, рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни на узбережжі Сухого лиману. Серед видат. уродженців — актор, засл. арт. України А. Бобер, спортсменка (веслування на байдарках і каное) Н. Феліксова. З містом пов’язані життя та діяльність поета І. Гаврилюка та засл. художника України А. Горбенка, нар. арт. України Л. Стадниченко (див. вокал. ансамбль «Доля»), спортсменів І. Разорьонова, В. Савченка (обидва — важка атлетика), А. Онуфрієнка (легка атлетика).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю