Етнічна історія

ЕТНІ́ЧНА ІСТО́РІЯ  — розділ етнології, що досліджує розвиток етнічних утворень. Предметне коло наук. зацікавлень Е. і. достатньо широке й охоплює проблеми виникнення етніч. утворень, племен, союзів племен, народностей і націй (етноси різного таксономіч. рівня): виявлення й опис традиц. культурно-побут. рис етносів, вивчення їхньої трансформації у часі (поселень, житла, одягу, їжі, традиц. занять, звичаїв і обрядів, нар. занять тощо); вивчення тер. розселення етносів, руху етніч. кордонів у часі, зміни нац. складу насел. на етніч. тер., формування нац. діаспори та її особливостей у різних країнах; дослідж. етносоц. структури суспільства на різних етапах часового розвитку в межах етніч. тер., зміни соц. складу окремих етносів і співвідношень між їхніми соц. верствами; нар. творчості у галузі матеріал. та духов. культури в її істор. розвитку; долі етнокультур в умовах урбанізації суспільств. Якщо під етніч. процесами розуміти будь-які зміни властивостей і якостей етніч. спільнот на всіх етапах існування людського суспільства, передусім у сучас. умовах, то Е. і. вивчає істор. минуле існуючих нині етніч. спільностей і посідає у зв’язку з цим проміжне становище між етнологією та історією, залишаючись водночас у межах етнології. Вивчення Е. і. влас. народу покликане формувати у молоді й усіх людей почуття нац. гідності, усвідомлення прадав. витоків етніч. спільності, громадян. відповідальності перед заповітами, культур. і духов. спадщиною батьків, дідів і прадідів, благород. духов. цінності нації — патріотизму.

Завантажити статтю