Геоцентрична система світу
ГЕОЦЕНТРИ́ЧНА СИСТЕ́МА СВІ́ТУ — уявлення, за яким Земля перебуває нерухомо у центрі Всесвіту, а Сонце, Місяць і планети рухаються навколо неї (інша назва — антична система світу). Окремі варіанти Г. с. с. розробили давньогрецькі вчені Евдокс (бл. 408–335 рр. до н. е.), Аристотель (384–322 рр. до н. е.), а в найдосконалішому вигляді — Птолемей (бл. 90–160 рр.). Свою теорію Г. с. с. Аристотель обґрунтував міркуваннями, що всі важкі тіла тяжіють до центра Землі, а оскільки кожне тіло прямує до центра Всесвіту, то і Земля повинна знаходитися непорушно в цьому центрі; коли б Земля оберталася навколо своєї осі, то предмети, не закріплені на її поверхні, зміщувалися б убік Заходу (переоцінено роль відцентрової сили); коли б Земля рухалася навколо Сонця, то кутові відстані між довільно взятими парами зір змінювалися б упродовж року (давні вчені таких зміщень виявити не могли, оскільки відстані до зір виявилися більшими, ніж вони вважали).
Бл. 150 р. н. е. у своїй фундаментальній праці «Μέγαλος Σύνταξις» («Велика побудова») Птолемей представив складний і нерівномірний рух кожної планети як суму декількох простих рівномірних колових рухів. За найпростішою моделлю планета рухається зі сталою кутовою швидкістю по епіциклу — колу малого радіуса, центр якого («середня планета») рухається зі сталою кутовою швидкістю навколо Землі по деференту — колу більшого радіуса. Параметри руху планет Птолемей визначив за спостереженнями з високою точністю, проте для кращого збігу обчислень доводилося для кожної планети вводити не один, а декілька епіциклів (загалом їх у моделі Птолемея 40), що значно ускладнювало обчислення і зрештою стало однією з причин спростування Г. с. с. на користь Геліоцентричної системи світу. Розрахунки за теорією Птолемея давали правильний результат щодо передбачення положень планет на десятки років наперед (це пояснюють відносністю руху: для спостерігача на Землі рух планети на тлі зір буде однаковим незалежно від того, здійснюються обчислення у припущенні про рух планети і нерухомість Землі чи навпаки). Ґрунтуючись на принципово неправильному уявленні про нерухомість і центральне положення Землі в Сонячній системі, Г. с. с за Птолемеєм використовували упродовж 1400 років.
Див. також Астрономія
Рекомендована література
- Evans J. The History and Practice of Ancient Astronomy. Oxford, 1998;
- Климишин І. А. Історія астрономії. 2-ге вид. Івано-Франківськ, 2006;
- Семків Ю. М. Еволюція моделей структури Всесвіту. Тернопіль, 2007;
- Колтачихіна О. Ю. Історико-науковий аналіз моделей походження Всесвіту в давньогрецькій натурфілософії // Питання історії науки і техніки. 2011. № 4;
- Кузьменков С. Г. Посилення ролі доведень під час навчання астрономії. Докази обертання Землі навколо своєї осі та навколо Сонця // Фізика та астрономія в рідній школі. 2015. № 3.
Завантажити статтю
