Лисенко Віталій Романович

ЛИ́СЕНКО Віталій Романович (01. 07. 1941, Львів — ?) — хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог. Чоловік Ольги Все­володівни, батько Миколи Віталійовича (молодшого) Лисенків. Професор (1991). Нар. арт. Укра­їни (1998). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1982). Лауреат 1-го Респ. фестивалю молоді України (Київ, 1967). Закін. Київську консерваторію (1969; кл. Л. Венедиктова, К. Симеонова), де відтоді й викладав (нині Нац. муз. академія України): від 1985 — доцент, від 1987 — в. о. професор кафедри хор. диригування. Водночас 1981–90 — хормейстер Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка, де працював над постановками опер. вистав «Князь Ігор» О. Бо­родіна, «Хованщина» М. Мусорг­ського, «Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського, «Травіата», «Трубадур», «Ріґолетто» Дж. Верді. 1986 створив хор при заводі «Карат» у м. Вишгород Київ. обл. (від 1994 — профес. Укр. нар. муніцип. ансамбль пісні і танцю «Вишгород»), був його дир., худож. кер. та гол. диригентом, водночас кер. низ­ки самодіял. хорів. У репертуарі — твори М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, Л. Ревуцького, Г. Верьовки, К. Данькевича, М. Колесси та ін. Засн. і віце-пре­зидент Міжнар. благодій. фонду ім. М. Лисенка, співзасн. і заступник голови правління Київ. відділ. Всеукр. муз. спілки. Серед уч­нів — К. Карабиць, А. Кульбаба, І. Палкін. 4 січня 1999 зник безвісти.

Завантажити статтю