Львівський бронетанковий завод
ЛЬВІ́ВСЬКИЙ БРОНЕТА́НКОВИЙ ЗАВО́Д — державне підприємство оборонної промисловості, що займається ремонтом та модернізацією бронетехніки. Один із найпотужніших заводів Львова та зх. регіону України. Від 2011 входить до держ. концерну «Укроборонпром». Засн. 1944 як Пересув. бронетанк. ремонт. завод № 17 (в/ч 33 198). Початк. місце дислокації — р-н Дарниця у Києві, чисельність особового складу — 25 осіб. Перший кер. — військ. інж. полковник М. Завалишин (1944; невдовзі загинув в авіакатастрофі). З просуванням лінії фронту на Зх. завод зупинився на околиці Львова. На завод покладено завдання ремонтувати пошкоджені та виведені з ладу танки 1-го та 4-го Укр. фронтів. У перший рік роботи бракувало обладнання, нестачу якого частково ліквідували завдяки нім. трофей. верстатам та спец. кранам (напр., «Штерман»). 1944–45 завод полагодив бл. 1200 од. танків і самохід. артилер. установок (Т-34, -70, СУ-76, -100 та ін.), а також доукомплектував певну кількість амер. автомобілів «Форд», які постачали за ленд-лізом. Потреба у кваліфіков. робітниках спонукала до створення при заводі ремісн. училища (перший випуск відбувся 1948). У червні–липні 1946 підприємство передислоковано в урочище «Зубра», де колись розташовувався польс. артилер. дивізіон (нині вул. Стрийська, 73). Під цехи переобладнано конюшні, а незабаром розпочалося будівництво нових приміщень, зокрема 1950 споруджено першу велику будівлю — цех № 1, де розмістилися демонтажно-монтажна та корпусна дільниці. У ті роки завод ремонтував танки Т-34 і -44, самохідні артилер. установки СУ-76. У 1950-і рр. освоєно ремонт важких машин KB та ЙС (ЙС-1, -2, -3), капітал. ремонт танків Т-54, -55. Фахівці підприємства своїми силами почали виготовляти технол. обладнання, необхідне для ремонту танків. Для покращення соц. умов працівників у 1950–60-і рр. збудовано шість 4-квартир. та п’ятнадцять 2-поверх. будинків. У 1960–70-і рр. на базі шасі танків Т-44, -54, -55, -62, -72 завод виготовляв спец. військ. техніку: гусеничні пожежні машини (ГПМ-54), тягачі (БТС-4, -4А, -4В), мостоукладачі (МТУ-20, МТ-55), броньов. машини розгородження та розмінування (ІМР-2), крани (12-тонні гідрокрани СПК-12Г). Підпр-во переконструйовувало танк. башти у стаціонарні башт. артилер. установки з круговим обстрілом, які встановлювали на рад.-китай. кордоні у період загострення міждерж. відносин двох країн. Створ. заводом спец. тягачі БТС-4 (на базі шасі танка Т-44) щороку використовували під час проведення парадів на Красній площі у Москві. Підпр-во активно співпрацювало з країнами соціаліст. табору — Болгарією, НДР, Угорщиною, Чехословаччиною, Кубою, В’єтнамом. 1969 засн. музей історії заводу, де відтворено осн. етапи його розвитку. Тоді ж завод випустив 10 копій нім. танків «Тигр» та 8 «Пантер» (переобладнані Т-44) для 5-серій. кіноепопеї «Визволення» (1968–71) Ю. Озерова. Підпр-во відремонтувало чимало танків Т-34-85, що були встановлені як пам’ятники на постаментах у багатьох містах СРСР та Центр.-Сх. Європи, а також до 40-річчя завершення нім.-рад. війни у січні 1985 — 30 таких танків для параду на Красній площі. Після Чорнобил. катастрофи 1986 завод у стислі терміни виготовив тягачі з високим протирадіац. захистом для ліквідації наслідків аварії (відділ. екіпажу всередині покриті свинц. оболонкою). У 1970–80-і рр. підприємство утримувало влас. профілакторій та санаторій «Гренада» на Чорному морі, при заводі функціонували спорт. секції з волейболу, легкої атлетики, футболу. У 1980-і рр. налагоджено модернізацію танків Т-72, освоєно установку нічних прицілів і приладів нічного бачення, модернізовано системи прицілів «Дрозд» та «Бастіон». 1982 створ. бойову машину розмінування БМР-1 для потреб рад. військ, що воювали в Афганістані. У ці роки збудовано новий адм.-вироб. корпус (7500 м2) та склад. приміщення (3600 м2), створ. допоміжне госп-во при заводі (теплиця, ферма). З проголошенням незалежності України 1991 обставини функціонування заводу помітно змінилися — курс на демілітаризацію та втрата держ. замовлень позначилися на стані підприємства і зумовили частк. конверсію. 1993 Львів. бронетанк. ремонт. завод № 17 виведено з підпорядкування в/ч А1565 і перетвор. на держ. підприємство «Л. б. з.». Від поч. 1990-х рр. суттєво зменшилися обсяги виробництва. 1989–95 згідно з Міжнар. угодою про скорочення звич. засобів озброєння в Європі на підприємстві утилізовано понад 1 тис. танків Т-54, -55, -62. Кер-во заводу ініціювало створення на їхній основі тракторів, кранів, тягачів для госп. потреб. Механіки підприємства освоїли ремонт автобусів ЛАЗ і «Неоплан». У 1990-і рр. на заводі створ. автобуси ЛіАЗ-5256 (52 шт.), маломісткі автобуси ГАЗ-4203 на базі шасі автомобіля «Газель» (60 шт.), трактори ЛРМЗ-460 на базі шасі танка Т-55 (102 шт.; автором ідеї цієї машини вважають конструктора М. Олійника), гусеничні тягачі ГТУ-1 та -1-05, бульдозери для Бурштин. ТЕС ЛРМЗ-580, гусеничні крани КГС-16. Поступово налагоджено випуск конверсій. техніки (деревообробні верстати, метал. ворота, відра, ручні лебідки, вози, плуги, люстри та світильники). Для укр. армії у 1990-і рр. завод проводив модернізацію танків Т-55, -72Б, здійснював бронювання автомобілів типу «Гаммер» амер. виробництва. 1995 налагоджено випуск бронетанк. техніки на експорт — переважно в країни Азії та Африки. Обсяг продукції на експорт в окремі роки сягав понад 90 %. Виготовлено нову бойову машину розмінування БМР-1, освоєно капітал. ремонт інж. машини ІМР-1 на базі шасі танка Т-55. Одночасно з військ. технікою завод освоїв виробництво техніки для нар. господарства: гусеничні кран КГС-16 та тягач ГТУ-1-05, міський пасажир. автобус ЛіАЗ-5256, міський мікроавтобус на базі шасі «Газель», гусенич. трактор з конверсій. техніки ЛРМЗ-460, -580. У 2000-х рр. освоєно капітал. ремонт модернізов. танка Т-72Б та випуск нового укр. тягача БТС-5Б на базі шасі танка Т-72, виготовлення склад. агрегатів до тягачів. Водночас проводилися роботи з капітал. ремонту інж. машини ІМР-2 на базі шасі танка Т-72. Фахівці Л. б. з. надають допомогу військовослужбовцям ЗС України у ремонті та відновленні військ. техніки, яка перебувала на довгострок. зберіганні. З поч. антитерорист. операції на Сх. України завод став отримувати значні замовлення на виготовлення нової і модернізацію старої техніки (Т-72, -64, БРЕМ, БТР-60ПБ, -80, БМП-1). Напр., 2014 лише у військ. частинах, які дислокуються на Дніпропетровщині, повернено в стрій понад 100 од. бронетехніки. 2015 завод передав у зону бойових дій на Сх. України понад 100 відремонтов. танків. Через повну завантаженість підприємство переведено на роботу у 3 зміни. Наприкінці 2014 освоєно виробництво легкого бронетранспортера «Дозор-Б», виготовлення якого з наступ. року поставлено на серійну основу. Спеціалісти заводу виїжджали з консультаціями в Алжир, В’єтнам, Ємен, Сирію. Підпр-во відвідували делегації з Азербайджану, Бельгії, Нідерландів, Канади, Лівії, Китаю, РФ, Словаччини, США, Франції, Німеччини та ін. Кількість працівників (2015) — понад 900 осіб. Тривалий час завод очолювали І. Клименко (1969–85), Г. Задихайло (1985–90), В. Фурманов (1992–2003), М. Лабзін (2003–11).
Рекомендована література
- Муратов А. С., Фільов А. В. Гартовані бронею: Нариси з минулого і сучасності Львівського ремонтно-механічного заводу. Л., 2004.