Мороз Валентин Якович
МОРО́З Валентин Якович (15. 04. 1936, с. Холонів, нині Горохівського р-ну Волинської обл. — 16. 04. 2019, Львів) — учасник опозиційного руху, історик, публіцист. Чоловік Р. Мороз. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закінчив Львівський університет (1958). Відтоді учителював, від 1964 працював у Івано-Франківському педагогічному інституті. 1 вересня 1965 заарештований, 20 січня 1966 за звинуваченням у антирадянській пропаганді серед студентів, поширенні самвидаву, який отримував від М. Гориня та інших осіб, агітації за відторгнення України від СРСР засуджений до 4-х р. таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії та Владимирській тюрмі (РФ). У квітні 1967 написав «Репортаж із заповідника імені Берії», в якому викрив сваволю КДБ і табірної адміністрації, антилюдяність комуністичного режиму. Нелегально передав рукопис до Львова В. Чорноволові, який розтиражував його та поширив самвидавом. 1968 твір з’явився у ж. «Сучасність» (Мюнхен) і окремим виданням у його бібліотеці. 1969 звільнений, повернувся до Івано-Франківська. Написав публіцистичні есе «Мойсей і Датан» (окреслив проблему національної вторинності, зазначив, що «нація може жити тільки тоді, коли є люди, готові за неї вмерти»), «Серед снігів» (порушив тему моральної відповідальності національної еліти перед суспільством, звеличив І. Дзюбу за працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?»), «Хроніка опору» (викрив злочинне нищення національної культурної спадщини).
1 червня 1970 заарештований удруге за «Репортаж із заповідника імені Берії» та есеї. На захист М. скерували листи до офіційних інстанцій О. Мешко, В. Стус, М. Косів, М. Осадчий, колективні заяви підписали І. Дзюба, І. Світличний, З. Франко, В. Чорновіл, Є. Сверстюк, Ігор та Ірина Калинці, М. Савка-Качмар, Л. Дашкевич, Н. Строката-Караванська, О. Антонів, Я.-П. Кендзьор, Ю. Шухевич. Під час суду В. Чорновіл, І. Дзюба та Б. Антоненко-Давидович відмовилися давати свідчення. 18 листопада 1970 засуджений до 6-ти років тюрми, 3-х років таборів особливого режиму й 5-ти років заслання. Відверта фальсифікація справи та неадекватність судових ухвал викликали негативну реакцію громадських і офіційних організацій демократичних країн, зокрема українських діаспорських об’єднань і їхніх періодичних видань. Відбулися демонстрації поблизу посольств і консульств СРСР у США та Канаді, створений спеціальний комітет «В обороні Мороза». Покарання знову відбував у Владимирській тюрмі та Мордовії. Брав активну участь у протестних акціях політв’язнів і голодуваннях. Заочно обраний членом англійського ПЕН-клубу.
За наполяганням помічника Президента США Дж. Картера з питань національної безпеки, координатора Ради національної безпеки З. Бжезинського (розглядалося в СРСР 5 місяців) М. потрапив до числа 5-ти дисидентів для обміну на радянських шпигунів Р. Черняєва та В. Енгера, засуджених у США до 50-ти р. ув’язнення. У квітні 1979 прибув до США. Викладав у Гарвардському університеті (Нью-Йорк), 1980–82 навчався в УВУ в Мюнхені. Захистив докторат «Етнонім “Україна” (на матеріалах дум та історичних пісень)». Від 1981 мешкав у м. Торонто (Канада). Видавав ж. «Анабазис» (1980–91), водночас заснував радіопрограму «Бумеранг-Контакт» (1986–91), від 1982 співпрацював у г. «Українські вісті». Реабілітований за обома вироками. 1991–93 — професор, завідувач кафедри українознавства Українського поліграфічного інституту (Львів); від 1993 — професор кафедри гуманітарних дисциплін Львівського університету фізичної культури; також викладав політологію у Львівському регіональному інституті Національної академії державного управління при Президентові України. Вів цикл передач «Історичний календар» на львівському радіо. Його твори опубліковано англійською, французькою, іспанською, німецькою мовами.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Хроніка опору // Широке море України. Париж; Балтимор, 1972; Бумеранг. Париж; Балтимор; Торонто, 1974; Есеї, листи й документи. Мюнхен, 1975; Мойсей і Датан. Торонто; Балтимор, 1978; Тверді мелодії. Клівленд, 1980; Лекції з історії України. Торонто, 1982; Шестидесяті роки в Україні. Торонто; Мюнхен, 1986; Україна у 20-му столітті. Т., 1992; Націоналізм 21-го століття. Л., 1997; У пошуках українського Піночета? Л., 1999; Україна у двадцятому столітті: Етап перший. 1900–20 рр. Л., 2005; Україна у двадцятому столітті: Кн. 2. 1920–53 рр. Л., 2012; Україна у двадцятому столітті. Кн. 3. 1953–2000 рр. Л., 2016.
Рекомендована література
- Чорновіл В. Лихо з розуму. (Портрети двадцяти «злочинців»): Зб. мат. Париж, 1967, Л., 1991;
- Зінкевич О. В обороні Валентина Мороза // Смолоскип. 1971, 2 трав.;
- Зайцев Ю. Д. Дисиденти: Опозиційний рух 60–80-х рр. // Молодь України. 1991, 14, 16–18, 21, 22 трав.;
- Алексеева Л. История инакомыслия в СССР. Вильнюс; Москва, 1992;
- Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років. К., 1995;
- Мороз Р. Проти вітру: Спогади дружини українського політв’язня. Л., 2005, Х., 2012;
- Полянський О. Українська національна революція 1917–1920 рр. в історичній концепції Валентина Мороза // Україна: культурна спадщина, нац. свідомість, державність. 2009. Вип. 18;
- Гель І. А. Виклик системі: Український визвольний рух другої половини ХХ століття. Л., 2013.
Завантажити статтю
Людина 