Рижих Віктор Іванович
РИ́ЖИХ Віктор Іванович (29. 07. 1933, м. Омськ, РФ — 13. 12. 2021, Київ) — живописець. Чоловік Г. Неледви, батько О. Рижих. Народний художник України (2004). Академік НАМУ (2006). 1-а премія Республіканської виставки молодих художників (Київ, 1968), лауреат всесоюзних конкурсів портрета (Москва, 1977–78). Член НХСУ (1961). Закінчив Київський художній інститут (1958; викл. В. Пузирков, К. Трохименко). На творчій роботі. Працював у галузі станкового живопису; створював сюжетні композиції, пейзажі та натюрморти. Для неповторної живописної манери Р. характерні напружений експресивний мазок та висока культура малярства. Учасник всеукраїнських, всесоюзних, закордонних мистецьких виставок від 1959. Персональні — у Києві (1980, 1992, 1997, 2002–03, 2009–10), Москві (1982), Тбілісі (1983), Кутаїсі (Грузія, 1984), Чикаґо (США, 1992), Жироні (Іспанія, 1995), Запоріжжі (2013). Деякі твори зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ), Національному музеї «Київська картинна галерея», Запорізькому, Миколаївському, Сумському, Луганському, Харківському художніх музеях, Державному музеї мистецтва Грузії (Тбілісі), Третьяковській галереї (Москва).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Донбас» (1963), «Металурги» (1965), «Хокей», «Дослідники» (обидва — 1966), «Реліквії Бреста» (1968), «В порту» (1971), «Інтерклуб» (1972), «Музика» (1975), «Пошук» (1977), «Художники» (1978), «Київський футбол», «Старовинний романс» (обидва — 1979), «Вокзал» (1981), «Аеропорт» (1984), триптих «Мирні контакти» (1985), «Художник та модель. 20 сторіччя», «На Капітолії» (обидва — 1990), «Канал Ґранде» (1991), «Арль» (1992), «Форт у Марселі» (1995), «Сванетія» (1996), «Жирона» (1997, 1999), «Натюрморт» (2000); портрети — художника Р. Багдасарова (1977), «Автопортрет» (1984), актора К. Степанкова, кібернетика В. Олександрова (обидва — 2001); серії — пейзажів: «Прованс» (1991–93), «Озера Черкащини», «Спогади про Париж» (обидві — 1994); натюрмортів (2001–04).
Рекомендована література
- Віктор Рижих: Альбом. К., 1986;
- Фрагменти вічності. В. Рижих // Образотворче мистецтво. 2003. № 1;
- Сом-Сердюкова О. Віктор Рижих (До 70-річчя від дня народження) // Мист. обрії’2003: Альм. К., 2004;
- Катаєва М. Пішов з життя знаковий київський художник Віктор Рижих // Веч. Київ. 2021, 14 груд.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
